MUSIC, DANCE, ANDTHEATREINFANTASYWORLDS: THEROLEOFENTERTAINMENTINWORLDBUILDING, ANDMAGICSYSTEMS
МУЗИКА, ТАНЦІ І ТЕАТР у ФЕНТЕЗІЙНИХ СВІТАХ:
РОЛЬ РОЗВАГ У СВІТОБУДОВІ ТА МАГІЧНИХ СИСТЕМАХ
16-17 січня 2026 р. відбулася п’ята (англомовна) міжнародна конференція з серії «Теоретичні аспекти дослідження літератури фентезі»,організована Центром з дослідження літератури фентезі при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України у співпраці з Державним університетом «Житомирська політехніка» та Університетом ім. Ататюрка, м. Ерзурум, Турецька Республіка.
Наукова зустріч провадилася онлайн і була присвячена репрезентаціям та функціонуванню музики, танців й театру, загалом — розваг як індустрії та форми дозвілля у творах метажанру ХХ і ХХІ ст., зі спеціальним акцентом на їх ролі у розбудові вторинних світів та магічних систем. Музика, танець і ритм як ключові образи функціонування світобудови в онтопоетиці літератури фентезі дістали висвітлення у доповідях учасників конференції з позицій філософії та історії літератури, корпусної лінгвістики, культурології, фольклористики, гендерних, дискурсивних, інтермедіальних та ін. підходів.
Конференція об’єднала два десятки фахівців з провідних наукових установ та вишів України, багатьох країн Європи, до яких долучилися й колеги з Південної Америки (Бразилія) та Австралії. З метою підвищення видимості українського літературознавства на міжнародній арені було ухвалено рішення з 2026 року й надалі зробити цю наукову зустріч та публікації ЦДЛФ повністю англомовними.
Пленарне засідання відкрила голова ЦДЛФ д. ф. н. Т. М. Рязанцева, яка привітала учасників конференції від імені Інституту літератури у короткому вступному слові і виголосила доповідь «Чудеса творяться тут. Центр з дослідження літератури фентезі при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Коротка історія: 2015—2025».
Засідання продовжила лекція спеціального гостя конференції, д-ра Геміша Вільямса з університету м. Гронінген (Нідерланди): «Музика, метафора і магічна механіка у креативній перспективі». Спеціальною гостею наступного дня конференції стала к. ф. н. Наталія Криницька, завідувачка кафедри романо-германської філології Полтавського національного педуніверситету ім. В. Г. Короленка з лекцією «Онтопоетична модель світу як ритму у сучасній фантастиці».
Магістральні принципи конференції, формат «усі слухають усіх» та тематична організація секцій і поступовий перехід від загальних до конкретних питань як основа формування програми, залишилися незмінними. Цього року перший день було присвячено музичному і хореографічному дискурсу літератури фентезі, а другий — взаємодії метажанру з полімодальними формами мистецтва (цирк, театр, кінематограф, телебачення). Кожна секція завершувалася активними дискусіями.
Матеріали конференції планується опублікувати окремим виданням. Готується до випуску й відеозапис виступів.
ЦДЛФ висловлює щиру вдячність учасникам зустрічі і високо цінує зусилля усіх колег, які, не шкодуючи часу, у надзвичайно складних умовах, долучилися до її організації і проведення. Це співробітництво вкотре продемонструвало ефективність творчої співпраці наукових центрів Інституту з представниками українських вишів, а також з тими українськими дослідниками, які наразі працюють закордоном. Зусилля усього колективу ЦДЛФ, як завжди, скеровані на дотримання чітких теоретичних і методологічних орієнтирів у розробці конференційних програм, а також — стандартів академічної доброчесності. Триває розширення академічних контактів і міжнародної комунікації, чому цьогоріч істотно сприяв англомовний формат заходу.
Спеціальна подяка — незмінним учасницям організаційного марафону : Ользі Бойко (Університет ім. Ататюрка, м. Ерзурум, Турецька Республіка), Євгенії Канчурі (співголова ЦДЛФ, Державний університет «Житомирська політехніка»), Діані Мельник й Олександрі Філоненко (незалежні дослідниці, Україна), Олені Тихомировій (КНЛУ).
Наукове редагування і підготовку конференційних матеріалів, поданих до друку, підготовку пре- і постівентних документів та публікацій Центру цього року здійснювали Ольга Бойко, Євгенія Канчура, Тетяна Рязанцева, Олена Тихомирова й Олександра Філоненко. Наразі на сторінці ЦДЛФ на сайті Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України можна ознайомитися з буклетом конференції, що містить програму заходу з анотаціями усіх доповідей.
І, звісно, нині і повсяк час, ДОЗЕМНИЙ УКЛІН ЗСУ! Завдяки їхній мужності і стійкості ми мали можливість обговорювати літературу фентезі у Києві попри всі перешкоди.
Всеукраїнська наукова інтернет-конференція студентів, аспірантів і молодих вчених
«УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА В ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ І ЦИВІЛІЗАЦІЇ»!
Нинішній 2025 рік, що минає, це рік 95-річчя Ліни Костенко, 90 -річчя від дня народження Василя Симоненка, 40-річчя від дня смерті Василя Стуса та рік інших дат і подій в історії українського шістдесятництва – предтечі відновлення Незалежності України -- був помітно насичений увагою українських науковців до цієї визначної сторінки української історії. Тож тема шістдесятництва залишається однією з чільних дослідницьких тем нашого Інституту. Так, на ХІ Міжнародній науковій конференції (ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Харків, 11 квітня 2025 р.) «Художні феномени в історії та сучасності («Життя в обмеженнях і без») із планарною доповіддю «Свобода (не)свобода творчості: філософія самовираження Василя Стуса» виступила докторка філологічних наук, професорка, очільниця Центру дослідження українського шістдесятництва Л. Тарнашинська. А у вересні ц. р. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна провів Міжнародну наукову конференцію «Шістдесятництво як чинник мовно-літературного розвитку України». На урочистій сесії «60-во – феномен волі і духу» вона ж виголосила пленарну доповідь «Українське шістдесятництво як явище світової культури».
Наприкінці листопада ц. р. у Карпатському національному університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ) з нагоди 100-річчя від дня народження художника-шістдесятника Опанаса Заливахи відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Українське шістдесятництво як культурно-мистецький вияв національної ідеї. До сторіччя з дня народження Опанаса Заливахи».
У ній взяли участь науковці з Києва, Харкова, Ужгорода, Львова, Івано-Франківська, з-поміж яких – відомі дослідники руху шістдесятництва, мистецтва нонконформізму (Л. Тарнашинська, Л. Лагутенко, І. Дундяк, М. Яців та інші), українського мистецтва другої половини ХХ ст. (В. Дутчак, М. Селівачов, М. Черепанин, М. Бокотей, Н. Бабій та інші). До участі у конференції було залучеено також тих, хто має великий не лише науковий, а й практичний досвід у процесі інституалізації пам’яті шістдесятників та відомих митців України (О. Мельник, Р. Патик, О. Патик).
На пленарному засіданні першого дня роботи конференції виступила завідувачка відділу теоретичних і міждисциплінарних досліджень Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, очільниця Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва доктор філологічних наук, професор Людмила Тарнашинська. У її доповіді “Національна ідея у дискурсі українського шістдесятництва як усвідомлений вибір свободи: від вчинку до нової ідентичності” йшлося не тільки про загальні світоглядні питання, що визначають унікальність явища українського шістдесятництва в українській історії загалом і літературно-мистецькому розвитку зокрема, а й про той шлях національного самоусвідомлення, який судилося пройти важкими життєвими дорогами Опанасу Заливасі (за матеріалами архівних документів). Під час круглого столу відбулася зустріч із тими, хто брав безпосередню участь у культурно-мистецькому процесі 1960-1980-х років або був безпосередньо знайомий з Опанасом Заливахою і могли поділитися особистими спогадами про шістдесятників: їхні розповіді були надзвичайно цікавими. У рамках конференції відбулися також огляд виставки робіт Опанаса Заливахи у фойє Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, круглий стіл учасників конференції у читальному залі університетської бібліотеки імені Богдана Гаврилишина та екскурсія до родинного будинку Опанаса Заливахи.
Ілюстація: роботи О.Заливахи: "Мвітло істини", "Є і будемо", "Воля".
МАЙДАН, ВІЙНА, ПАМ’ЯТЬ… Однак ювілеї святкують не тільки люди – право на ювілеї мають також і великі книги, як-от невелика за обсягом, але велика за духом праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка була написана 60 років тому, у вересні-грудні 1965 р. і стала своєрідною предтечею відновлення Україною своєї Незалежності. Тож і цій темі знайшлося місце на VІІ Науковому форумі під загальною назвою «Революція Гідності: на шляху до історії» із фокус темою «Майдан. Війна. Пам’ять: нові підходи та виклики меморіалізації», яку провів також наприкінці листопада ц. р. Національний меморіальний комплекс героїв небесної сотні – Музей революції гідності. Учасники цього поважного заходу – провідні науковці України та закордонні учасники – обговорили низку важливих питань, які сприятимуть глибшому розумінню процесів меморіалізації в Україні та відіграватимуть провідну роль у розбудові національної політики пам’яті. У межах форуму відбулися, зокрема, такі тематичні дискусії: «Визначальні принципи меморіалізації подій Революції Гідності й російсько-української війни»; «Принципи та стратегії формування ландшафту пам’яті/пам’ятей, які видозмінюють публічний простір – від теорії до практики»; «Пам’ять і меморіалізація: виклики та методи їх подолання»; «Невидима пам’ять: практики збереження історій тих, хто залишається в тіні». Цікаво пройшов також круглий стіл на тему: «Агенти пам’яті: практики меморіалізації «гарячої» та травматичної історії й роль інституцій у цьому процесі» та презентація дослідження «Civil Society and Memory at the Maidan Museum» (Громадянське суспільство та пам'ять, яку формує Музей Майдану); презентація видання «Як зберігати пам’ять? Посібник з громадянського архівування». У цьому контексті меморіалізації памяті прозвучала також доповідь завідувачки відділу теоретичних і міждисциплінарних досліджень Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, очільниці Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва доктора філологічних наук, професора Людмили Тарнашинської “Меморіалізація як “простір досвіду” та “горизонт очікувань” у контексті актуальної історії (до 60-річчя написання праці Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?)”. Цей факт, а також саму працю доповідачка розглядає як “минуле майбутнє” (за назвою і концепцією книжки німецького історика й теоретика Райнгарта Козеллека про семантику історичного часу), що особливо актуально у контексті нашої нинішньої реальності – повномасштабної агресії росії щодо України з усіма причинами й наслідками, що з цього випливають. Увагу було акцентовано на тому, що ця ювілейна подія, актуалізована у нинішньому часі, має всі причини верифікуватися не тільки як “колективна пам’ять”, що потребує усвідомленої меморіалізації, особливий "простір досвіду" та "горизонт очікувань", а також як пролонгований акт передбачення/застереження наступним поколінням.
Адже, як показав час, тема, розгорнута І. Дзюбою у переконливе дослідження з промовистою концептуальною назвою (маркером нашої національної ідеї), з огляду на агресію та геноцид північного сусіда, котрий і досі прикривається цинічними гаслами “братерства”, залишається вкрай актуальною і застерігає суспільство від подальших історичних помилок. Тому і має налаштовувати на непоступливість і послідовність не тільки в обстоюванні нашої свободи і незалежності, а й проведенні жорткішої лінії дерусифікації. Адже, як ми можемо спостерігати, за статистичними даними, баланс між уживанням української і російської мов помітно похитнувся останнім часом у протилежний бік, і, що особливо прикро, це стало відчутно серед молоді, зокрема й школярів. Саме тому трактат “Інтернаціоналізм чи русифікація?” заслуговує особливої уваги у контексті “колективної пам’яті” і потребує не тільки усвідомленої меморіалізації, а й ґрунтовного переосмислення, актуалізованого трагічним сьогоденням. Тож доповідачка запропонувала розширити концепцію П’єра Нори, означену ним як “місця пам’яті” актуальною для українського реципієнта тезою про “тексти пам’яті”, котрі не тільки становлять золоту скарбницю національної пам’яті, а й не втрачають своєї актуальності та закликають бути пильними та не потрапляти в пастки легковірності й оманливих сподівань. Аудіозаписи 1-3 Дня Наукового форуму можна переглянути на ютюб каналі Музею Майдану за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=B2jFj0j9TTg
Також на Українському радіо звучали виступи Л. Тарнашинської до ювілею В. Симоненка (січень ц.р.) та Прямий ефір на Українському радіо, присвячений памяті Ігоря Калинця (липень ц.р.)
Нинішній 2025 рік, що минає, це рік 95-річчя Ліни Костенко, 90 -річчя від дня народження Василя Симоненка, 40-річчя від дня смерті Василя Стуса та рік інших дат і подій в історії українського шістдесятництва – предтечі відновлення Незалежності України -- був помітно насичений увагою українських науковців до цієї визначної сторінки української історії. Тож тема шістдесятництва залишається однією з чільних дослідницьких тем нашого Інституту. Так, на ХІ Міжнародній науковій конференції (ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Харків, 11 квітня 2025 р.) «Художні феномени в історії та сучасності («Життя в обмеженнях і без») із планарною доповіддю «Свобода (не)свобода творчості: філософія самовираження Василя Стуса» виступила докторка філологічних наук, професорка, очільниця Центру дослідження українського шістдесятництва Л. Тарнашинська. А у вересні ц. р. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна провів Міжнародну наукову конференцію «Шістдесятництво як чинник мовно-літературного розвитку України». На урочистій сесії «60-во – феномен волі і духу» вона ж виголосила пленарну доповідь «Українське шістдесятництво як явище світової культури».
Наприкінці листопада ц. р. у Карпатському національному університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ) з нагоди 100-річчя від дня народження художника-шістдесятника Опанаса Заливахи відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Українське шістдесятництво як культурно-мистецький вияв національної ідеї. До сторіччя з дня народження Опанаса Заливахи».
У ній взяли участь науковці з Києва, Харкова, Ужгорода, Львова, Івано-Франківська, з-поміж яких – відомі дослідники руху шістдесятництва, мистецтва нонконформізму (Л. Тарнашинська, Л. Лагутенко, І. Дундяк, М. Яців та інші), українського мистецтва другої половини ХХ ст. (В. Дутчак, М. Селівачов, М. Черепанин, М. Бокотей, Н. Бабій та інші). До участі у конференції було залучеено також тих, хто має великий не лише науковий, а й практичний досвід у процесі інституалізації пам’яті шістдесятників та відомих митців України (О. Мельник, Р. Патик, О. Патик).
На пленарному засіданні першого дня роботи конференції виступила завідувачка відділу теоретичних і міждисциплінарних досліджень Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, очільниця Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва доктор філологічних наук, професор Людмила Тарнашинська. У її доповіді “Національна ідея у дискурсі українського шістдесятництва як усвідомлений вибір свободи: від вчинку до нової ідентичності” йшлося не тільки про загальні світоглядні питання, що визначають унікальність явища українського шістдесятництва в українській історії загалом і літературно-мистецькому розвитку зокрема, а й про той шлях національного самоусвідомлення, який судилося пройти важкими життєвими дорогами Опанасу Заливасі (за матеріалами архівних документів). Під час круглого столу відбулася зустріч із тими, хто брав безпосередню участь у культурно-мистецькому процесі 1960-1980-х років або був безпосередньо знайомий з Опанасом Заливахою і могли поділитися особистими спогадами про шістдесятників: їхні розповіді були надзвичайно цікавими. У рамках конференції відбулися також огляд виставки робіт Опанаса Заливахи у фойє Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, круглий стіл учасників конференції у читальному залі університетської бібліотеки імені Богдана Гаврилишина та екскурсія до родинного будинку Опанаса Заливахи.
Ілюстація: роботи О.Заливахи: "Мвітло істини", "Є і будемо", "Воля".
МАЙДАН, ВІЙНА, ПАМ’ЯТЬ… Однак ювілеї святкують не тільки люди – право на ювілеї мають також і великі книги, як-от невелика за обсягом, але велика за духом праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка була написана 60 років тому, у вересні-грудні 1965 р. і стала своєрідною предтечею відновлення Україною своєї Незалежності. Тож і цій темі знайшлося місце на VІІ Науковому форумі під загальною назвою «Революція Гідності: на шляху до історії» із фокус темою «Майдан. Війна. Пам’ять: нові підходи та виклики меморіалізації», яку провів також наприкінці листопада ц. р. Національний меморіальний комплекс героїв небесної сотні – Музей революції гідності. Учасники цього поважного заходу – провідні науковці України та закордонні учасники – обговорили низку важливих питань, які сприятимуть глибшому розумінню процесів меморіалізації в Україні та відіграватимуть провідну роль у розбудові національної політики пам’яті. У межах форуму відбулися, зокрема, такі тематичні дискусії: «Визначальні принципи меморіалізації подій Революції Гідності й російсько-української війни»; «Принципи та стратегії формування ландшафту пам’яті/пам’ятей, які видозмінюють публічний простір – від теорії до практики»; «Пам’ять і меморіалізація: виклики та методи їх подолання»; «Невидима пам’ять: практики збереження історій тих, хто залишається в тіні». Цікаво пройшов також круглий стіл на тему: «Агенти пам’яті: практики меморіалізації «гарячої» та травматичної історії й роль інституцій у цьому процесі» та презентація дослідження «Civil Society and Memory at the Maidan Museum» (Громадянське суспільство та пам'ять, яку формує Музей Майдану); презентація видання «Як зберігати пам’ять? Посібник з громадянського архівування». У цьому контексті меморіалізації памяті прозвучала також доповідь завідувачки відділу теоретичних і міждисциплінарних досліджень Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, очільниці Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва доктора філологічних наук, професора Людмили Тарнашинської “Меморіалізація як “простір досвіду” та “горизонт очікувань” у контексті актуальної історії (до 60-річчя написання праці Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?)”. Цей факт, а також саму працю доповідачка розглядає як “минуле майбутнє” (за назвою і концепцією книжки німецького історика й теоретика Райнгарта Козеллека про семантику історичного часу), що особливо актуально у контексті нашої нинішньої реальності – повномасштабної агресії росії щодо України з усіма причинами й наслідками, що з цього випливають. Увагу було акцентовано на тому, що ця ювілейна подія, актуалізована у нинішньому часі, має всі причини верифікуватися не тільки як “колективна пам’ять”, що потребує усвідомленої меморіалізації, особливий "простір досвіду" та "горизонт очікувань", а також як пролонгований акт передбачення/застереження наступним поколінням.
Адже, як показав час, тема, розгорнута І. Дзюбою у переконливе дослідження з промовистою концептуальною назвою (маркером нашої національної ідеї), з огляду на агресію та геноцид північного сусіда, котрий і досі прикривається цинічними гаслами “братерства”, залишається вкрай актуальною і застерігає суспільство від подальших історичних помилок. Тому і має налаштовувати на непоступливість і послідовність не тільки в обстоюванні нашої свободи і незалежності, а й проведенні жорткішої лінії дерусифікації. Адже, як ми можемо спостерігати, за статистичними даними, баланс між уживанням української і російської мов помітно похитнувся останнім часом у протилежний бік, і, що особливо прикро, це стало відчутно серед молоді, зокрема й школярів. Саме тому трактат “Інтернаціоналізм чи русифікація?” заслуговує особливої уваги у контексті “колективної пам’яті” і потребує не тільки усвідомленої меморіалізації, а й ґрунтовного переосмислення, актуалізованого трагічним сьогоденням. Тож доповідачка запропонувала розширити концепцію П’єра Нори, означену ним як “місця пам’яті” актуальною для українського реципієнта тезою про “тексти пам’яті”, котрі не тільки становлять золоту скарбницю національної пам’яті, а й не втрачають своєї актуальності та закликають бути пильними та не потрапляти в пастки легковірності й оманливих сподівань. Аудіозаписи 1-3 Дня Наукового форуму можна переглянути на ютюб каналі Музею Майдану за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=B2jFj0j9TTg
Також на Українському радіо звучали виступи Л. Тарнашинської до ювілею В. Симоненка (січень ц.р.) та Прямий ефір на Українському радіо, присвячений памяті Ігоря Калинця (липень ц.р.)
Український шекспірівський центр запрошує Ваших студентів і аспірантів взяти участь у XIV Всеукраїнському шекспірівському конкурсі студентських дослідницьких і креативних проєктів імені Віталія Кейса.
Термін подачі робіт на електронну адресу konkurs.keisa@gmail.com до 31 грудня 2025. Фінал конкурсу і оголошення переможців – 31 січня 2026.
Форму заявки та зразок оформлення роботи дивіться тут
ПОЛОЖЕННЯ
про
Всеукраїнський шекспірівський конкурс студентських дослідницьких і креативних проектів імені Віталія Кейса
І. Загальні положення
1.1. Це Положення визначає порядок організації та проведення Всеукраїнського шекспірівського конкурсу студентських дослідницьких і креативних проектів імені Віталія Кейса (далі – Конкурс).
1.2. Конкурс проводиться щорічно з метою інтенсифікації шекспірознавчих студій в Україні, популяризації спадщини Вільяма Шекспіра в студентському середовищі, виявлення філологічно обдарованої молоді, а також стимулювання науково-дослідницької і творчої активності студентів як важливого чинника формування фахівців нового типу.
1.3. Засновниками конкурсу є:
Запорізький національний університет (далі ЗНУ);
1.4. Координацію конкурсу забезпечує НДЧ ЗНУ.
1.5. Організаційне та науково-методичне забезпечення Конкурсу здійснює НДЧ ЗНУ спільно з Факультетом іноземної філології
1.6. Загальне керівництво Конкурсом здійснює Всеукраїнський оргкомітет Конкурсу.
1.7. Перевірку й рецензування конкурсних робіт, а також визначення переможців здійснює Журі Конкурсу.
1.8. У Конкурсі можуть брати участь студенти освітнього рівня «Бакалавр» та «Магістр», а також аспіранти вищих навчальних закладів України незалежно від форм власності.
1.9. Дослідницькі й творчі роботи, що подаються на Конкурс, мають виконуватися українською мовою.
1.10. Перебіг Конкурсу та його результати висвітлюються на веб-сайті «Український шекспірівський портал» (shakespeare.in.ua).
1.11. Під час проведення конкурсу обробка персональних даних здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних».
2. Порядок проведення конкурсу
2.1. Конкурс проводиться у три етапи:
І етап – підготовка проектів у закладах вищої освіти і подання їх на електронну адресу Конкурсу, реєстрація робіт та її висвітлення на сайті «Український шекспірівський портал» (до 31 грудня 2025)
ІІ етап – оцінювання проектів членами Журі та визначення фіналістів, які публічно презентуватимуть свої дослідження в режимі онлайн з виконанням відповідних заходів безпеки (до 23 січня 2026 )
ІІІ етап (фінальний тур) – публічний захист проектів в режимі онлайн з виконанням відповідних заходів безпеки і визначення переможців Конкурсу (31.01.2026).
2.2. Конкурсні проекти надсилаються виключно в електронному варіанті (формат rtf чи pdf) на електронну пошту Конкурсу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. . Файли великого обсягу рекомендується розміщати на файлових сховищах Google.Диск або Dropbox, надаючи Оргкомітетові та Журі доступ за посиланням, яке надсилається на вищевказану електронну адресу до 31.12.2025 року.
2.3. Обсяг тексту дослідницького проекту не повинен перевищувати 25 сторінок (шрифт TimesNewRoman 14, інтервал 1,5, поля 20 мм з усіх боків). Він має містити: вступ, де розкривається актуальність і новизна теми, основну частину, висновки та список використаних джерел. Посилання в тексті роботи подаються у квадратних дужках із зазначенням порядкового номеру цитованого джерела (згідно зі списком використаних джерел) та відповідної сторінки: [12, с. 67].
До дослідницького проекту додаються резюме українською і англійською мовами (1200–1500 знаків) та відгук наукового керівника. На титульному листі роботи (додаток 1) має бути вказаний девіз (не більше трьох слів), який використовуватиметься для її шифрування під час розгляду членами журі.
Відомості про автора і наукового керівника дослідницького проекту (додаток 3) мають подаватися окремим файлом під тим самим девізом.
2.4. Креативний проект має включати власне творчий аудіо/візуальний компонент і опис – 3–10 сторінок україномовного тексту, в якому представлено обґрунтування креативного проекту, відображено його актуальність, короткий огляд здобутків попередників у відповідній сфері (живопис, музика, відеографіка тощо) та новизну.
До опису креативного проекту додаються резюме українською і англійською мовами (500–1500 знаків). Якщо проект здійснювався під керівництвом фахівця, то має бути доданий його відгук. На титульному листі опису (додаток 2) має бути вказаний девіз (не більше трьох слів), який використовуватиметься для її шифрування під час розгляду членами журі.
Відомості про автора і керівника креативного проекту (додаток 3) мають подаватися окремим файлом під тим самим девізом.
2.6. У випадку подання робіт з порушенням вимог Положення про Конкурс, Журі має право відхилити їх від участі в конкурсі.
2.7. Оцінювання текстів дослідницьких проектів здійснюється за наступними критеріями:
- актуальність обраної проблематики для українського шекспірознавства (0–3 бали);
- кореляція тематики й методології дослідницького проекту зі світовим шекспірознавчим дискурсом (0–2 бали);
- наукова новизна (0–5 балів);
- самостійність аналітики, аргументованість суджень (0–15 балів);
- логіка структурування наративу, грамотність, стиль (0–5 балів).
2.8. Оцінювання креативних проектів здійснюється за наступними критеріями:
- оригінальність творчого задуму (0–5 балів);
- художньо-естетичний рівень креативного проекту (0–15 балів);
- кореляція проекту з сучасним шекспірівським дискурсом (0–5 балів);
- логіка структурування опису, його грамотність і стиль (0–3 бали);
2.9. За результатами оцінювання дослідницьких і креативних проектів журі конкурсу виставляє бали, на основі яких формується рейтинг учасників Конкурсу та визначаються його фіналісти. До фіналу виходять конкурсанти, які отримали не менше 15 балів.
2.10. Фінальний тур має на меті визначення переможців із числа фіналістів. Він передбачає публічний захист проектів і відбувається 31 січня 2026 р. в Запорізькому національному університеті в режимі відео-конференції (м. Запоріжжя).
2.11. Публічний захист дослідницьких проектів оцінюється за наступними критеріями:
- самостійність та наукова новизна (0–3 бали);
- обґрунтованість основних положень і висновків (0–10 балів);
- презентаційні навички і чіткість викладення матеріалу (0–3 бали);
- вміння вести науковий діалог (0–4 бали).
2.12. Публічний захист креативних проектів оцінюється за такими критеріями:
- оригінальність творчого задуму (0–3 бали);
- художньо-естетичний рівень (0–10 балів);
- вміння презентувати креативний проект (0–4 бали);
- придатність проекту для практичного застосування в освітній сфері та/чи інформаційному просторі (0–3 бали).
2.13. Дослідницькі і креативні проекти, представлені на Конкурс, не рецензуються і авторам не повертаються.
3. Учасники конкурсу
3.1. У Конкурсі беруть участь студенти освітнього рівня «Бакалавр» і «Магістр» та аспіранти.
3.2. Учасники беруть участь у Конкурсі індивідуально.
3.3. Учасники Конкурсу відповідають за достовірність інформації, поданої на розгляд Журі, та дотримання принципів академічної доброчесності.
3.4. Відносини засновників Конкурсу з його учасниками щодо використання об’єктів авторського або суміжних прав переможців регулюються нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права».
4. Оргкомітет та Журі Конкурсу.
4.1. До складу Оргкомітету входять представники ЗНУ та інших ВНЗ України.
4.2. Оргкомітет виконує такі функції:
- проводить організаційну роботу з підготовки й проведення Конкурсу;
- визначає склад Журі, а також, при потребі, вносить зміни до нього;
- затверджує спільно з Журі підсумкове рішення про результати проведення Конкурсу;
- забезпечує висвітлення перебігу Конкурсу та його результатів на сайті «Український шекспірівський портал» (shakespeare.in.ua).
- складає звіт про проведення Конкурсу.
4.3.Журі Конкурсу формується з метою забезпечення об'єктивності оцінювання дослідницьких і креативних проектів учасників та визначення переможців і призерів Конкурсу.
4.4. До складу Журі входять відомі в світі фахівці з шекспірознавства, науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів України, які мають наукові публікації, присвячені творчості Вільяма Шекспіра та міжсеміотичним проекціям його творів (театр, кіно, музика, живопис та ін.).
4.5. Кворум роботи Журі Конкурсу в фінальному турі становить 50% від загальної кількості його членів. Зарубіжні члени Журі можуть брати участь у його роботі під час фінального туру та обговорення результатів Конкурсу дистанційно.
4.5. Склад Оргкомітету та Журі Конкурсу затверджується наказом ректора ЗНУ
5. Визначення, нагородження переможців і призерів
5.1. Журі Конкурсу визначає переможців за сумою балів, отриманих у першому (відбірковому) та другому (фінальному) турах.
Перше місце присуджується учасникам, які отримали 46–50 балів.
Друге місце присуджується учасникам, які отримали 41–45 балів.
Третє місце присуджується учасникам, які отримали 35–40 балів.
5.2. Переможці Конкурсу нагороджуються дипломами І – ІІІ ступенів, які підписує Міністр освіти і науки України.
5.3. Шість переможців, які отримали найбільшу кількість балів, нагороджуються грошовими преміями від Союзу Українок Америки. Рішення про преміювання приймається щорічно на загальних зборах СУА за поданням керівника Українського міжуніверситетського навчально-наукового шекспірівського центру на підставі висновків Журі Конкурсу.
5.4. Підсумки Конкурсу та перелік переможців затверджуються наказом ректора ЗНУ.
6. Апеляція
6.1. Апеляції щодо результатів другого етапу подаються на електронну пошту Конкурсу ( Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. ) і розглядаються журі Конкурсу протягом трьох днів після їх оголошення на сайті Українського шекспірівського порталу (shakespeare.in.ua).
6.2. Для забезпечення об'єктивного проведення фінального етапу Оргкомітетом Конкурсу створюється апеляційна комісія.
6.3. Апеляційна комісія працює протягом усієї конкурсної частини фінального етапу і присутня при підведенні підсумків.
6.4. Апеляції щодо третього (фінального) туру приймаються і розглядаються апеляційною комісією Конкурсу в день проведення публічного захисту.
6.5. Учасники мають право ознайомитись з попередніми результатами участі у Конкурсі до підведення остаточних підсумків. У заяві учасник зазначає причину апеляції.
6.6. У разі виникнення спірних питань учасники мають право подати у письмовій формі заяву до апеляційної комісії з приводу правильності та об'єктивності оцінювання та одержати письмову відповідь до підведення остаточних підсумків Конкурсу.
6.7. Рішення апеляційної комісії фіксується у відповідному протоколі засідання цієї комісії та надається для ознайомлення учаснику, який подав апеляцію. Рішення апеляційної комісії враховується Журі під час підведення остаточних підсумків Конкурсу.
7. Фінансування Конкурсу
7.1. Витрати на організацію та проведення Конкурсу здійснюються за рахунок коштів із джерел, не заборонених чинним законодавством України.
7.2. Витрати, пов’язані з роботою Журі (перевірка конкурсних проєктів, виготовлення дипломів переможців та сертифікатів учасників), здійснюються за рахунок Запорізького національного університету.
Аспірант відділу зарубіжної україністики Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України.
Науковий керівник – Жулинський Микола Григорович, Доктор філологічних наук. Професор. Академік Національної Академії наук України.
Тема дисертації: Нью-Йоркська група в літературному процесі діаспори: тексти та контексти.
Наукові публікації:
NEWSKIT_січня
20
MUSIC, DANCE, ANDTHEATREINFANTASYWORLDS: THEROLEOFENTERTAINMENTINWORLDBUILDING, ANDMAGICSYSTEMS...
NEWSKIT_грудня
31
Нинішній 2025 рік, що минає, ...
NEWSKIT_грудня
11
Український шекспірівський центр запрошує Ваших...
