Інститут літератури

Кафедра філології та кафедра культурології
Українського католицького університету
(Львів, Україна)

Центр транснаціональних і транскультурних студій

Університету Вулвергемптона (Велика Британія)

Горійський державний педагогічний університет (Грузія)

Кафедра українських студій Університету Палермо (Італія)

2–3 жовтня 2025 року на базі кафедри філології Українського католицького університету (Львів, Україна) відбудеться Міжнародна наукова конференція «Людина і природа в добу Антропоцену: екокритичні читання».

Екологічна критика, гуманітарні студії довкілля, «Green Studies» – це не просто спосіб пізнання тексту, а метод інтерпретації світу за його межами і практика зміни моделі взаємодії людини і природи в добу Антропоцену. Міждисциплінарна конференція покликана розвивати діалог довкола актуальних проблем на перетині гуманітарного, природничого і соціального знання: екопоетики, кліматичної прози, біоетики, Animal Studies, постгуманізму і трансгуманізму, екологічного активізму, природних і техногенних катастроф, нуклеарного дискурсу у філософських, соціальних, психологічних, естетичних аспектах на широкому матеріалі літератури, культури і медіа.

До участі запрошуємо науковців, викладачів та працівників навчальних і наукових закладів, аспірантів, магістрантів, студентів.

До обговорення пропонуємо такі питання:

• Екологічна критика та екологічна поетика
• Доба Антропоцену й подолання антропоцентризму
• Екологічний гуманізм та активізм у літературі та культурі
• Межі природного: постгуманізм і трансгуманізм
• Людина і технології в аспекті екологічної кризи
• Кліматична проза й постапокаліпсис
• Нуклеарний дискурс, природні й техногенні катастрофи
• Студії тварин (Animal Studies): література і медіа
• Сталий розвиток та екологія в освіті
• Екофемінізм: літературні та культурні проєкції
• Екопоетика, екостилістика, еколінгвістика

Учасники можуть запропонувати власну тему для обговорення в межах тематики конференції.

Робочі мови: українська, англійська.

Формат: гібридний – наживо та онлайн (платформа Zoom).

Детальніше в інформаційному листі

У США завдяки Національній федерації державних поетичних товариств (National Federation of State Poetry Societies) Сполучених Штатів Америки побачила світ міжнародна поетична антологія «Sunfiowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace. – Printed in the United States of America by Buster Bodhi Press, LLC Ormond Beach, FL, 2025. – 210 p.» із передмовою («Крилаті квіти мінного поля») Ігоря Павлюка, серед 173 авторів якої українські поети: Олександр Вертіль, Михайло Жайворон, Ірина Зелененька, Юрій Лазірко, Олександр Мамай, Ігор Павлюк, Людмила Павлюк, Матвій Смірнов.

Історія української літератури : у 12 т. / Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Т. 12 :  Література після 1991 року / наук. ред. Р.Харчук. – Київ : Наукова думка, 2024. – 1007 с.

У дванадцятому томі «Історії української літератури» висвітлено літературний процес від здобуття Україною незалежності у 1991 р., що символічно позначає початок нової української літератури, автори якої відмовилися від соцреалізму й обстоюють принцип свободи творчості, до дня нинішнього. На відміну від попередніх томів, у 12-му розглядається актуальна література, для якої властиві плинні оцінки, невироблений канон або й канони, оскільки нині є сенс говорити про окремі канони для художнього і документального письма, «високої» літератури і жанрової. Матеріал організовано за родовим принципом, у томі представлено три роди «високої» літератури: поезію, прозу і драматургію. Оглядові статті доповнюють портрети тих авторів, творчість яких справляє найбільший вплив на розвиток українського письменства після 1991 р. Основою тому є творчість вісімдесятників. У виданні простежено розвиток жанрової літератури, подано огляд есеїстичного жанру, його доповнюють тематичні розділи, в яких висвітлено літературу Майдану (Революції гідності), поезію часів російсько-української війни і воєнну прозу та драматургію.

6 травня на 86-му році життя відійшов у вічність видатний письменник, класик української літератури ХХ століття Валерій Олександрович Шевчук, чия багатогранна творча діяльність тривала понад 60 років. Він стверджував себе в поезії, прозі, драматургії, кінодраматургії, у науковому й есеїстичному літературознавстві, критиці – як письменник, історик, історіософ, культуролог, літературознавець, архівіст, перекладач, укладач документальних видань, мемуарист, бібліофіл. Величезна й розмаїта творчість В. Шевчука як митця й громадянина пов’язана з розумінням ним особливостей письменницької праці, зі сповідуванням вільного саморозвитку й творчої діяльності людини, відповідності її внутрішній «природі», як зазначав, кожен «як уміє і як може, будує свій храм». Валерій Олександрович завжди керувався душевною потребою, власними уподобаннями, своїми відкриттями в царині давньої, нової й модерної української історії, історіософії, літератури, але завжди памʼятав про необхідність і значимість плодів своєї творчої праці для самоусвідомлення й ствердження українського народу, його комунікації з надбаннями світової духовної скарбниці. Це також було його незмінною внутрішньою настановою.

Народився напередодні Другої світової, мужнів в атмосфері «культу особи», стартував як письменник під час «хрущовського потепління», гідно витримав ганебні радянські роки, здобув нове дихання в часи незалежності, не збавляв творчого потенціалу й донині. Він був митцем-індивідуалістом, прозовим реалістом і модерністом, іронічним філософом-екзистенціалістом, історичним науковцем і белетристом, ментальним психологом, представником українських шістдесятників, акумулятором «житомирської прозової школи», необароковим предтечею українських постмодерністів. Але ніколи не був письменником радянським.

Усі життєві, творчі випробування в часи «застою» (як вимушене десятирічне мовчання) його загартували, зробили непохитним у вироблених переконаннях і незмінному прагненні в майбутньому. Усупереч усьому, він наполегливо, повсякчас дбайливо плекав свій сад, який став його розкішним і потужним духовним храмом, а садівник – справжнім титаном, який своєю подвижницькою працею насправді тримав небо над Україною.

Із величезної творчої спадщини В. Шевчука варто згадати хоча б найосновніше. Насамперед книги художніх творів: «На полі смиренному», «Дім на горі» (1983); «Мисленне дерево» (1986); «Три листки за вікном» (1986), за який отримав Державну премію України ім. Т. Шевченка і премію Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів; «Птахи з невидимого острова» (1989); «Стежка в траві. Житомирська сага» (1994); «У череві апокаліптичного звіра» (1995); «Око прірви» (1996); «Біс плоті» (1999); «Срібне молоко», «Тіні зникомі. Сімейна хроніка» (2002); «Привид мертвого дому» (2005); готично-притчова проза «Сон сподіваної віри» (2007); «Роман юрби» (2009); збірка пʼєс «Драматургія» (2006); збірка поезій «Місто Днів» (2015) та ін. Привертає увагу його мемуарна проза: «Темна музика сосон. Сад житейський думок, трудів та почуттів», «На березі часу. Мій Житомир. Хата і рід», «На березі часу. Мій Київ. Входини», «На березі часу. Ті, котрі поруч. Спогади про сучасників», «На березі часу. Ті, котрі поруч: Спогади про митців і вчених» та ін. Його художні твори перекладалися багатьма мовами світу, декілька з них було екранізовано, поставлено в українських і зарубіжних театрах.

Час десятирічного усамітнення став для нього «чудовим часом», коли він побував у різних архівах України, перекладав, досліджував давні манускрипти періоду Київської Русі, ХVІ–ХVІІІ ст. – «ціла загублена культура», внаслідок чого зʼявилися антології «Аполлонова лютня. Київські поети ХVІІ – ХVІІІ ст.», «Пісні Купідона. Любовна поезія на Україні в ХVІ − поч. ХІХ ст.», «Антологія української поезії. Том 1. Поезія ХІ – ХVІІІ ст.», «Марсове поле. Антологія героїчної поезії на Україні від ХІ – поч. ХІХ ст.» (у 2 т.). Також переклав, упорядкував твори Г. Сковороди, І. Вишенського, Л. Барановича, І. Величковського, Д. Братковського, «Літопис Самійла Величка» у 2 т., «Катехизис» П. Могили та ін.

В. Шевчук – автор багатьох історичних, історико-культурологічних досліджень: «Петро Могила і питання єдності церков», «Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима», «Муза Роксоланська: Українська література ХVI - ХVIII ст. (2 кн.), «Просвічений володар. Іван Мазепа як будівничий Козацької держави і як літературний герой», «Козацька держава», «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення ХVІ–ХVІІІ cт.» (у 2 т.) Упорядник документально-наукових видань: «Тисяча років української суспільно-політичної думки» (4 томи, ХVІ–ХVІІІ ст.); т. 3, 4 «Україна: антологія пам’яток державотворення, Х–ХХ ст.» (т. 3, 4); художньо-документальних видань: «Київський атеней. Мистецький Київ ХVІ–ХVІІІ ст.»; «Дмитро Туптало. Житія святих («Четьї-Мінеї»)» (3 т.); «Малі українські діярії ХVІ–ХVІІІ cт.»; «Василь Горленко. Українська старовина. Вибрані есе та листи» та ін. Він також – перекладач із польської, норвезької, грузинської поезії. Чимало підготовлених рукописів ще чекають видавців.

Такою титанічною працею Валерій Шевчук цілеспрямовано «заповнював білі плями», «переосмислював відоме» в національному культурному просторі, розкриваючи сучасникам, світу самодостатність і вагомість нашої культурної спадщини, яка творилася від часів Київської Русі. Так, підготовлене ним видання «Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ – поч. ХІХ ст.» (2019) засвідчує великий інтелектуальний потенціал українців як європейської нації. Остання книга, яка вийшла друком із його перекладом і впорядкуванням, – «Гімни і трени. Українська геральдична та пропамʼятна поезія ХVІ – ХVІІІ ст.» (2024) – ще раз це підтверджує.

Світла, вдячна памʼять Валерію Олександровичу.

Від імені колективу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України висловлюємо глибоке співчуття родині покійного. 

Запрошуємо на онлайн-презентацію унікальної книжки-білінгви "Байки Харківські" Г. Сковороди 13 травня об 11.00. Своєрідність цього видання полягає в тому, що у ньому вперше байки подано без скорочень тексту мовою оригіналу, адаптованим варіантом до сучасної мови та англійською. Переклад виконали Наталія Левченко та Олеся Литвиненко в межах співпраці Харківського національного університету ім.Г.Сковороди та Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАНУ.
Посилання на ZOOM-конференцію: https://us04web.zoom.us/j/5858919189? pwd=aVN6NUtTM0JGY3VEcnJkUW1N MUdYdz09
Meeting ID: 585 891 9189
Passcode: 6DQJ77

За перший місяць проєкту «Дні Шекспіра в Україні - 2025», який Український шекспірівський центр реалізує спільно з Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, було проведено 11 шекспіроцентричних заходів. На кожному з них були присутні від 60 до 100 учасників. Серед спікерів, які долучилися до проведення публічних лекцій, круглих столів та панельних дискусій, були як відомі шекспірознавці (проф. Наталія Торкут, проф. Майкл Добсон, проф. Девід Лівінгстоун, проф. Джо Стівенсон, доц. Ірина Безродних, доц. Юлія Щукіна, асп. Світлана Дейнека) так і театральні практики, зокрема, режисер Дмитро Захоженко, актор Олег Стефан.

Загальновідомою є цитата з Шекспіра «Весь світ – театр», тож цілком природньо, що в цьому році Український шекспірівський центр, завдяки активній співпраці з театральним аналітиком Сергієм Винниченком, приділяє велику увагу саме театральним репрезентаціям Шекспіра. Нагадаємо, що за час війни (2014-2025) в Україні поставлено 111 шекспірівських вистав. Співробітники Інституту літератури, зокрема, д. ф. н. Наталія Торкут, д. ф. н. Світлана Лущій, к. ф. н. Юрій Черняк та асп. Світлана Дейнека, які беруть активну участь у реалізації цього проєкту, з приємністю запрошують колег долучатися до наступних шекспірівських заходів.

Вітаємо заступника директора з наукової роботи, завідувача відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Олександра Бороня з обранням членом-кореспондентом НАН України! Тішимося з належного поцінування його багаторічної праці в галузі шевченкознавства і бажаємо йому подальших успіхів і досягнень.

https://www.nas.gov.ua/news/do-skladu-nacionalno-akademi-nauk-ukrani-obrano-novih-chleniv?fbclid=IwY2xjawKB_gdleHRuA2FlbQIxMABicmlkETF0OWxwYnozR3pMWjNRcG9GAR4hPwkzoI81MfAAnWTTkCx9U_30nvFF6b2j0rB2rVwcvnw0SQIJCcp9RucI4g_aem_lnfI3mmUyv7rqqrdJ-mF1g 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

Філологічний факультет

кафедра української мови

кафедра історії української літератури

ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ імені Т. Г. ШЕВЧЕНКА НАН УКРАЇНИ

Центр дослідження проблематики українського шістдесятництва

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ  НАН УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ 

УНІВЕРСИТЕТУ  імені АДАМА МІЦКЕВИЧА В ПОЗНАНІ

КАФЕДРА СЛАВІСТИКИ УНІВЕРСИТЕТУ імені Ф. ПАЛАЦЬКОГО В ОЛОМОУЦІ

ІНСТИТУТ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ВРОЦЛАВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Шановні колеги!

 Запрошуємо Вас до участі у

Міжнародній науковій конференції

«Шістдесятництво як чинник мовно-літературного розвитку України»,

яка відбудеться

18-19 вересня 2025 року

Наукові вектори для обговорення:

• Свобода в літературному дискурсі шістдесятників.
• Художній світ лірики українських шістдесятників.
• Естетичні настанови авторів-шістдесятників vs радянська ідеологія.
• В’язничний дискурс у творчості українських шістдесятників.
• Ціннісні концепти і засоби їх вербалізації у творах шістдесятників.
• Ідеологеми крізь призму мовної картини світу.
• Мовні засоби лірики, прози, публіцистики, епістолярію, мемуаристики письменників-шістдесятників.
• Монологічність, діалогічність і поліфонічність шістдесятницького дискурсу.

Робочі мови конференції: українська, англійська, польська, чеська.

Формат конференції: онлайн. Платформу для дистанційного спілкування буде вказано в запрошенні.

Форми участі: очна (виступ у режимі онлайн) і заочна (подання тексту доповіді у формі статті для публікації (див. нижче) без виступу на конференції.

Для участі у конференції просимо до 25 серпня 2025 року заповнити заявку учасника: https://forms.gle/yC3vQ82g5Dp7afYc9.

Оргкомітет розгляне подані теми в контексті їх відповідності тематиці конференції та повідомить про внесення їх до програми до 5 вересня 2025 року.

 Читати інформаційний лист