Українська
17 квітня відбувся семінар «Ренесанс 1920-х: ідеологія і
4 квітня на Платформі інтермедіальних досліджень відбулася
26 лютого докторантка Інституту літератури канд. філол.
З великою приємністю повідомляємо, що Альманах «Вічність
Щорічні заходи ЦДЛФ — приклад сталого розвитку традиційних
15 січня 2024 року стартував проєкт «Сценічна шекспіріана:
  • Науковий семінар «Ренесанс 1920-х: ідеологія і естетика»
    Науковий
    17 квітня відбувся
  • Відкрита лекція Тетяни Рязанцевої «Пам‘ять і час у фотопоезії Олеся Ільченка»
    Відкрита
    4 квітня на
  • Колоквіум про Голодомор у літературі у Франції
    Колоквіум про
    26 лютого
  • Лекція Тамари Гундорової
    Лекція Тамари
    6 березня провідний
  • Урочиста академія з нагоди 100-річчя від Дня народження професорки Нонни Копистянської
    Урочиста
    Кафедра світової
  • Лекція Тамари Гундорової
    Лекція Тамари
    Дорогі друзі,
  • Презентація альманаху «Вічність трива цей день. Художні хроніки війни»
    Презентація
    З великою
  • Міжнародна конференція «Теоретичні аспекти дослідження літератури фентезі»
    Міжнародна
    Щорічні заходи ЦДЛФ
  • Інтерв'ю з Тамарою Гундоровою:
    Інтерв'ю з
    Пропонуємо Вашій
  • Сценічна шекспіріана: майстер-класи з театральної критики
    Сценічна
    15 січня 2024 року
 

Наші видання

post.jpg
Жулинський М. «Вірю я в правду свого ідеалу…» : Лесі Українці – 150 / Микола Жулинський. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. – 60 с. – (Лекції докторів Honoris Causa Острозької академії).
М.Г. Жулинський вдало зауважує, що творчість Лесі Українки спрямована на формування особистості. «Не безлика, одержима лише ідеєю соціального звільнення, соціальної рівності етнічна маса має формуватися, а вільна духом, суверенна особистість, для якої ідеал національної держави є осмисленим, сформованим на основі засвоєних національних ціннісних орієнтацій».
«Знаєте, я все ж таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого, тільки коли б він скоріше йшов, а то стільки сили й людей даремнісінько гине, – пише Леся Українка 26 лютого 1895 р. до Михайла Павлика. – А у нас, на Україні, ще багато мусить загинути марне (чи, може, так буде здаватись, що марне?) поки що-небудь людське вийде. І я, і всі мої товариші, певне, роковані на марну згубу, та й нехай би, якби ж з того просвіток був колись…».

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

НОВИНИ

NEWSKIT_квітня

29

Науковий семінар «Ренесанс 1920-х: ідеологія і естетика»

17 квітня відбувся семінар «Ренесанс...

NEWSKIT_березня

20

Колоквіум про Голодомор у літературі у Франції

26 лютого докторантка Інституту літератури...