Українська
  Шановні колеги, дорогі друзі, прихильники, однодумці!
Cara (Рада науковців у небезпеці) надає термінову допомогу
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України
Проєкт "Дні Шекспіра в Україні" запрошує на заходи. У
27 квітня на засіданні Загальних зборів НАН України доктору
Колектив Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН
20–22 березня 2023 року відбудуться Наукові читання пам’яті
  • Незалежність -2023
    Незалежність
      Шановні
  • Трагедія війни у фокусі українських і грузинських поетів:  про презентацію поетичної білінгвальної збірки «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!» (2023).
    Трагедія війни
    6 липня, у
  • Медіа про презентацію білінгвальної збірки поезій «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!»
    Медіа про
    У Національному
  • Допомога науковцям від Cara
    Допомога
    Cara (Рада
  • «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!»
    «Виявляється,
    Інститут літератури
  • Дні Шекспіра в Україні
    Дні Шекспіра в
    Проєкт "Дні
  • Вітаємо Людмилу Тарнашинську!
    Вітаємо
    27 квітня на
  • Вітаємо Ростислава Радишевського!
    Вітаємо
    Колектив Інституту
  • Відбулася презентація нової книги Тамари Гундорової «Леся Українка. Книги Сивілли»
    Відбулася
    25 лютого 2023 року
  • НАУКОВІ ЧИТАННЯ пам’яті професора Станіслава Казимировича Росовецького
    НАУКОВІ
    20–22 березня 2023
 

Наші видання

cover1.jpg
Жулинський М. «Вірю я в правду свого ідеалу…» : Лесі Українці – 150 / Микола Жулинський. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. – 60 с. – (Лекції докторів Honoris Causa Острозької академії).
М.Г. Жулинський вдало зауважує, що творчість Лесі Українки спрямована на формування особистості. «Не безлика, одержима лише ідеєю соціального звільнення, соціальної рівності етнічна маса має формуватися, а вільна духом, суверенна особистість, для якої ідеал національної держави є осмисленим, сформованим на основі засвоєних національних ціннісних орієнтацій».
«Знаєте, я все ж таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого, тільки коли б він скоріше йшов, а то стільки сили й людей даремнісінько гине, – пише Леся Українка 26 лютого 1895 р. до Михайла Павлика. – А у нас, на Україні, ще багато мусить загинути марне (чи, може, так буде здаватись, що марне?) поки що-небудь людське вийде. І я, і всі мої товариші, певне, роковані на марну згубу, та й нехай би, якби ж з того просвіток був колись…».

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

НОВИНИ