Українська
Дорогі друзі! У ці святкові дні трепетної надії та тихої
4 жовтня у Києві на вул. Велика Васильківська, 6, відбулося
У серпневий час багатих ужинків Бог подарував Вам життя й
6 травня на 86-му році життя відійшов у вічність видатний
Запрошуємо на онлайн-презентацію унікальної книжки-білінгви
  • V МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ФЕНТЕЗІ
    V МІЖНАРОДНА
    MUSIC, DANCE,
  • Щасливих свят!
    Щасливих свят!
    Дорогі друзі! У ці
  • НА ШЛЯХУ ДО ІСТОРІЇ: МЕМОРІАЛІЗАЦІЯ ПАМ’ЯТІ…  Ще один рік в історії дослідження українського шістдесятництва
    НА ШЛЯХУ ДО
      Нинішній  2025
  • XIV Всеукраїнському шекспірівському конкурсі студентських дослідницьких і креативних проєктів імені Віталія Кейса
    XIV
    Український
  • Проєкт «Голоси фронту: українська мілітарна поезія англійською» (Voices of the Front: Ukrainian Military Poetry in English)
    Проєкт «Голоси
    Відділ зарубіжних і
  • Відкриття меморіальної дошки Олексі Єлисейовичу Засенку (1907–1993)
    Відкриття
    4 жовтня у Києві на
  • Презентація колективної монографії
    Презентація
    Шановні колеги,
  • Дорогий Миколо Григоровичу!
    Дорогий Миколо
    У серпневий час
  • Пам'яті Валерія Шевчука
    Пам'яті
    6 травня на 86-му
  • Презентація книжки-білінгви
    Презентація
    Запрошуємо на
 

Наші видання

kanon.jpg
Жулинський М. «Вірю я в правду свого ідеалу…» : Лесі Українці – 150 / Микола Жулинський. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. – 60 с. – (Лекції докторів Honoris Causa Острозької академії).
М.Г. Жулинський вдало зауважує, що творчість Лесі Українки спрямована на формування особистості. «Не безлика, одержима лише ідеєю соціального звільнення, соціальної рівності етнічна маса має формуватися, а вільна духом, суверенна особистість, для якої ідеал національної держави є осмисленим, сформованим на основі засвоєних національних ціннісних орієнтацій».
«Знаєте, я все ж таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого, тільки коли б він скоріше йшов, а то стільки сили й людей даремнісінько гине, – пише Леся Українка 26 лютого 1895 р. до Михайла Павлика. – А у нас, на Україні, ще багато мусить загинути марне (чи, може, так буде здаватись, що марне?) поки що-небудь людське вийде. І я, і всі мої товариші, певне, роковані на марну згубу, та й нехай би, якби ж з того просвіток був колись…».

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

НОВИНИ