Українська
26 лютого докторантка Інституту літератури канд. філол.
З великою приємністю повідомляємо, що Альманах «Вічність
Щорічні заходи ЦДЛФ — приклад сталого розвитку традиційних
15 січня 2024 року стартував проєкт «Сценічна шекспіріана:
Колектив Інституту щиро радіє успіху наших колег, що за
  • Колоквіум про Голодомор у літературі у Франції
    Колоквіум про
    26 лютого
  • Лекція Тамари Гундорової
    Лекція Тамари
    6 березня провідний
  • Урочиста академія з нагоди 100-річчя від Дня народження професорки Нонни Копистянської
    Урочиста
    Кафедра світової
  • Лекція Тамари Гундорової
    Лекція Тамари
    Дорогі друзі,
  • Презентація альманаху «Вічність трива цей день. Художні хроніки війни»
    Презентація
    З великою
  • Міжнародна конференція «Теоретичні аспекти дослідження літератури фентезі»
    Міжнародна
    Щорічні заходи ЦДЛФ
  • Інтерв'ю з Тамарою Гундоровою:
    Інтерв'ю з
    Пропонуємо Вашій
  • Сценічна шекспіріана: майстер-класи з театральної критики
    Сценічна
    15 січня 2024 року
  • Наші співробітники у другому турі Шевченківської премії
    Наші
    Колектив Інституту
  • Стаття Миколи Сулими
    Стаття Миколи
    Вийшла друком
 

Наші видання

movchan.jpg

У монографії розглянуто твори українського прозаїка Василя стефаника (1871–1936), жанрово-стильові особливості яких, зокрема потужна лірична складова, дозволили самому автору кваліфікувати їх як поезії в прозі. За життя письменника ці твори так і не вийшли окремим виданням. Пізніше поезії в прозі В. Стефаника друкувалися спорадично й розрізнено. Усебічно дослідивши спадщину митця, авторка встановила повний корпус цих творів, визначила їх остаточну авторську редакцію, уточнила датування та інші текстологічні параметри, запропонувала цікаву літературознавчу інтерпретацію.

Дослідження проведено на базі архівних джерел відділу рукописних фондів і текстології Ін-ту л-ри (Ф. 8 (В. Стефаник. 1898–1925 рр.; ф. 14 (О. Кобилянська). 1875–1963 рр.).

На думку В. Єрмак, за чергову реалізацію свлєї «ідеї фікс» (підготувати до друку книжечку поезій у прозі) В. Стефаник узявся в 1900 р., коли вже видав дві збірки новел – «Синя книжечка» (1899) та «Камінний хрест» (1900). Того ж року письменник збирався підготувати до друку ще дві книжки. Першою з них була збірка новел «Дорога» (1901). Другою – заплановане видання творів, на жанрову належність яких указувала його авторська назва – «Поезії в прозі».

О. Кобилянська називала свої поезії у прозі «річ настрою», «каплі моєї крові», бо створювала їх у хвилини, коли відчувала себе скривдженою. Таких моментів у житті Стефаника було також доволі. Очевидно, тоді брався за перо і писав «самому собі», виливаючи на папір те, що не можна було вимовити й виплакати.

В. Стефаник дружив з художником І. Трушем. На жаль, мрія Стефаника видати збірочку ліричних мініатюр в оздобленні І. Труша так і не здійснилася. Письменник змушений був припинити роботу через погіршення стану здоровя. Лікарі категорично заборонили йому займатися творчою працею. Він скаржиться на часті нервові напади, що спричиняють глибоку депресію та виснаження.

 

В. Єрмак приділяє увагу таких поезіям у прозі: «Амбіції», «Чарівник», «Ользі присвячую», «У воздухах плавають ліси...», «Городчик до бога ридав...», «В ночи», «Раненько чесала волося...», «Вітер гне всі дерева...», «Вечір. Ми йдемо...», «Старий Ч-ій...», «Старий жебрак стоїть...», а також аналізує історію видань поезій у прозі В. Стефаника. 

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

НОВИНИ