У 1928 р. видатній українській письменниці та громадській діячці, членові-кореспонденту Всеукраїнської Академії наук Олені Пчілці (Ользі Драгомановій, у заміжжі Косач) запропонували написати автобіографічний нарис до збірки оповідань.
Під талановитим пером авторки замість сухуватого життєпису поточилася цікава, барвиста, жвава розповідь про дитинство, яка, окрім високих мистецьких ознак, мала ще й непересічне пізнавальне значення, бо відтворювала картини життя в околицях Гадяча середини XIX ст., домашню атмосферу в родині Драгоманових, де виросли великі українці — Олена Пчілка та Михайло Драгоманов. Це надзвичайно цікавий документ епохи і переконливий приклад сучасним батькам, як треба любити і виховувати дітей, як прищеплювати їм любов до рідної землі, рідного народу, рідного слова.
Упорядниці цього видання та авторки передмови — наукові співробітники Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ Лариса Мірошниченко та Алла Ріпенко — вперше відтворили авторський варіант останнього твору Олени Пчілки.
Книгу ілюстровано численними світлинами — портретами та груповими знімками членів славної родини, сільськими та міськими пейзажами Полтавщини, які допомагають читачеві відтворити в уяві те, про що розповідає письменниця.
