15.jpg)
У шостому томі дванадцятитомної «Історії української літератури» висвітлюється літературний процес з кінця 1850-х (визначальним постає 1857 р., з яким пов'язані нові засвідчення поступу національної прози й поезії, повернення до активного творчого життя учасників Кирило-Мефодіївського братства тощо)) до кінця 1870-х. Це час становлення жанру роману та багатьох різновидів повісті, жанрового та стильового урізноманітнення ліричних форм, пошуку нових мотивів у літературі. Том представляє аналіз творчості Марка Вовчка, Леоніда Глібова, Степана Руданського, Юрія Федьковича, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
