Доля Вашого покоління, дітей війни, а по тому - покоління, яке зростало духовно у шістдесятих, була такою ж складною, як і доля всієї України, та саме вона загартувала Вашу силу духа і прагнення до знань.
З кінця 1960-х років в Інституті літератури Ви зростали як літературознавець, який нині входить до когорти найавторитетніших учених в Україні та за її межами. Ваш доробок вражає, адже це десятки монографій, тисячі статей, рецензій, виступів. Зокрема це праці «Пафос життєствердження» (1974), «Людина як міра часу» (1979), «Наближення» (1986), «Із забуття –в безсмертя» (1991), «Вірю в силу духа» (1999), «Подих третього тисячоліття» (2000), «Заявити про себе культурою» (2001), «Слово і доля» (2002, 2006), «Духовна спрага по втраченій батьківщині» (2002), «Олег Ольжич і Олена Теліга» (2001), «Поминаймо в скорботі, але не в гніві. Українсько-польський конфлікт на Волині 1943-1944 рр.» (2003), «Високий світоч віри. Голодомори в Україні та роман Василя Барки "Жовтий князь"» (2003), «То твій, сину, батько! Українська душа – на Голгофі ХХ століття» (2005), «Віктор Ющенко: випробування владою» (у співавторстві, 2005), «Відстані» (2006), «Він знав, "як много важить слово…"» (2008), «Нація. Культура. Література» (2010), «Українська література. Творці і твори» (2011), «Слово на сторожі нації» (2015), «Духовний будівничий України» (2016), «Осяяння словом» (2019), «Нація. Культура. Література: національно-культурні міфи та ідейно-естетичні пошуки української літератури», «Спадкоємці» (2020), «"Я хочу собою возвеличити українське…": Володимир Винниченко: повернення в Україну» (2021), а також народжені пам'яттю серця видання «Моя Друга світова» (2016; 2017), «Акордеон: майже роман: пам'яті Івана Драча» (2018; 2020). Цікаво і виразно, з науковою точністю, увагою до фактажу, але й завжди з позиції людської гідності, морально-етичних орієнтирів у своїх літературознавчих студіях Ви інтерпретуєте як знакові в історії літератури, так і сьогочасні літературні явища: українські та зарубіжні. У Вашому доробку – ґрунтовні наукові розвідки про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка, Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Миколу Хвильового та багатьох інших видатних українських письменників. Вам належить важлива місія повернення у сучасний історико-літературний контекст творчості заборонених, вилучених у роки репресій, замовчуваних українських митців, зокрема за книгу «Із забуття – в безсмертя» Вам присуджено Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка (1991).
Ваша літературознавча праця тісно переплітається з державно-політичною діяльністю, що значно вплинуло на розширення тематичного спектра публікацій, які відзначаються загально-культурологічною спрямованістю, порушують питання функціонування української мови, державності, націєтворення, розвитку освіти й науки, питання голодомору як геноциду української нації, інших трагедій і травм української душі, а нині - спротиву російській агресії, сучасної війни за вільне майбутнє України.
На високих державних посадах Ви завжди працювали для України, дбали про відродження статусу мови, збереження культурної та історичної пам'яті. На початках відновлення Незалежності нашої держави Ви ініціювали, впроваджували в життя важливі кроки, як от відродження освітніх центрів у Києві (Києво-Могилянська академія) та Острозі (Острозька академія), дбали про появу важливих культурно-мистецьких осередків (Мистецький арсенал), здійснили вагомі заходи для заснування у 1989 р. Міжнародної асоціації україністів, у 1993 році ініціювали вшанування пам'яті жертв голодомору на державному рівні. Здійснили багато справ задля відродження державності України, набуття нею статусу незалежної, суверенної держави і як Державний радник України з питань гуманітарної політики (1992), двічі (1992 – 1994, 1999 – 2001) віцепрем’єр-міністр України; у 2006 – 2008 рр.
Радник Президента України, народний депутат Верховної Ради України кількох скликань (1994– 1998, 2002 – 2006), Голова комісії з питань громадянства при Президентові України (2006 – 2010), Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008 – 2010). Працювали Ви й на зміцнення позицій України у світі, розвивали міжнародну політику як Заступник співголови Міжпарламентської асамблеї «Україна – Польща», Голова Українсько-польського форуму, Голова Українсько-польської міжпарламентської групи Верховної Ради України (2002 – 2006), один з очільників правління Товариства дружби з українцями за кордоном «Україна-Світ».
Як багатолітній директор, мудрий керівник Інституту літератури Ви започаткували, скерували і втілили у життя десятки фундаментальних наукових тем, зокрема й такі проєкти загальнонаціонального значення, як Повне академічне зібрання творів Тараса Шевченка у 12 томах, Шевченківська енциклопедія у 6 томах, Історія української літератури у 12 томах, Франківська енциклопедія.
Ви здійснюєте вагомий внесок у розвиток української гуманітарної науки як керівник і науковий організатор, Ви багато років утримуєте міцні позиції української академічної гуманітаристики, підтримуєте різні інституції, надихаєте цілі покоління дослідників. У Вашому житті чимало значущих здобутків, високих відзнак і заслуг у науці, освіті, культурі та державотворенні, і саме з ними Ви зустрічаєте своє 85-річчя. Та для тих, кому пощастило працювати поруч з Вами й просто спілкуватися, найбільшою цінністю є Ваша особистість - людяність, душевне тепло, повага до людей, Ваше дбайливе і щире серце. Для нас велика радість і честь навчатися у Вас, працювати разом.
Дорогий Миколо Григоровичу, зичимо Вам міцного здоров'я, многих радісних і благих літ під мирним небом України, нових Вам творчих і наукових здобутків, сил і натхнення для буднів і свят! Бажаємо Вам тішитися й пишатися внуками, всією Вашою родиною, давніми і новими друзями. Зичимо Вам, і всім нам, якнайшвидшої Перемоги, яка принесе в Україну справедливий довготривалий мир, а ще вміння, бажання й силу його зберігати і захищати!
Колектив Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
