20 серпня видатному українському письменнику Валерієві Шевчуку виповнюється 85.
Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, Центр дослідження проблематики українського шістдесятництва щиро вітає Валерія Олександровича з його 85-річчям.
Вельмишановний Валерію Олександровичу! Прийміть наші найщиріші привітання з нагоди Вашого ювілею.
Ваш «сад житейський» сповнений небаченої працездатності й творчої самовіддачі, широти творчих і дослідницьких пошуків, послідовної життєвої позиції, незламності й сили духа, а ще – великої любові до України, любові до звичайної людини, яка і є «ядром» нашої вистражданої держави.
Упродовж десятиліть Ви тішите нас творами, які становлять золоту скарбницю української літератури ХХ-ХХІ ст. Її неможливо уявити без Вашого імені світового рівня – власне, як і Вас – поза літературою, поза книгою, поза працею за письмовим столом.
Нехай Всевишній дарує Вам ще багато років при міцному здоров'ї, всіляких житейських благ і земних радощів!
Сьогодні є нагода ще раз послухати Ваші мудрі висловлювання:
«Г. Сковорода навчив задовольнятися тим, що дано, й «копати криницю в собi самому», тобто науцi святої самоти, С. Величко навчив «безумству (як вважає письменник, також святому) творчої працi, коли працюєш без розрахунку на славу й винагороду, І. Франко, третiй його учитель, навчив працювати «бiля найрiзноманiтнiших пластiв нашої лiтератури i рiвняти свою працю до свiтових стандартiв, узгоджувати її зi свiтовим лiтературним процесом».
…«Естетична програма мого творчого поколiння була i лишається простою: увага до пересiчної людини, до людини серед людей, людини серед тижня – саме тiєї, котра живе побiч тебе, – так сформулював письменник свою творчу позицію, виголошуючи промову при врученнi йому Шевченкiвської премії за роман «Три листки за вікном». – Навiть у своїх iсторичних творах я завжди прагнув до зображення саме такого героя, бо вважав i вважаю, що це один iз достойних способiв повернути лiтературi її високе, гуманiстичне, загальнолюдське призначення. Вважав i вважаю: тiльки любов’ю до малого, часом упослiдженого, але добротворного брата свого можна вимiряти сенс своєї працi...».
Письменник сприймає результативність своєї праці як найвищу духовну насолоду: «...найбільша мені утіха – якесь відкриття. Праця тоді солодка, коли нею захоплений, а я не роблю нічого без захоплення, при тому – до глибини душі. Все інше приходить саме…»
Ваша творчість надихала й надихає все нових і нових Ваших послідовників на власні художні пошуки, а науковців – на нові літературознавчі дослідження.
Любимо Вас, шануємо Вас, пишаємось Вами! Щасливі, що живемо з Вами в один Час!
