Нещодавно в Києві було презентовано незвичайне видання – «Шістдесятники ХХ століття» (Тбілісі, 2019). Незвичайне тим, що воно пропонує увазі читачів доробок українських і грузинських шістдесятників мовами оригіналу та в перекладі, відповідно, українською й грузинською, причому більшість перекладів українських творів друкуються вперше. Це вже тридцять третя двомовна збірка в історії грузинсько-українських літературних традицій.
Видання здійснене Інститутом україністики Тбіліського державного університету ім. Іване Джавахішвілі й присвячене 100-річчю від заснування цього навчального закладу (автор проекту – проф. Отар Баканідзе, упорядник та редактор – доктор філології Софіо Чхатарашвілі, виконавчі редактори – доктор філології Іване Мчеделадзе й Тамар Багатуріа, редактор українського тексту – доктор філології Ніно Наскідашвілі. У передмові до збірки, яку підготували Отар Баканідзе та Софіо Чхатарашвілі, окреслено коло репрезентованих імен та простежено роль перекладу в грузинсько-українському діалозі, головно в дискурсі шістдесятництва.
Оригінальні та перекладені твори грузинських та українських поетів-шістдесятників представлені іменами Дмитра Павличка (в перекладах Ніно Наскідашвілі, Русудана Чантурішвілі, Тамар Багатуріа, Софіо Чхатарашвілі, Гела Арабулі, Рауля Чілачави), Ліни Костенко (в перекладах Нії Абесадзе, Маквали Гонашвілі, Ніно Наскідашвілі, Іване Мчеделадзе, Русудан Чантурішвілі, Рауля Чілачави), Івана Драча (в перекладах Русудан Чантурішвілі, Гіоргі Цібахашвілі, Ніно Наскідашвілі, Нії Абесадзе, Рауля Чілачави, Амірана Асанідзе), Миколи Вінграновського (в перекладах Ніно Наскідашвілі, Нії Абесадзе, Рауля Чілачави, Амірана Асанідзе, Русудана Чантурішвілі), Віталія Коротича (в перекладах Нії Абесадзе, Рауля Чілачави, Джансуга Чарквіані, Русудана Чантурішвілі), Отара Чіладзе (в перекладах Івана Драча), Тамаза Чіладзе (в перекладах Дмитра Павличка), Джансуга Чарквіані (в перекладах Віталія Коротича та Людмили Грицик). Подано також короткі біографічні довідки про авторів та унікальні світлини.
Окреслюючи контекст грузинсько-українського культурного діалогу ХХ століття, упорядники наголошують на важливості проведення Декади української літератури в Грузії 1964-го року та Декади грузинської літератури в Україні 1969-го року, а також на знакових виданнях попередніх років. Так, нагадаємо, що 1968 року в Україні побачила світ збірка Отара Чіладзе в перекладі Івана Драча, 1970 року київське видавництво «Молодь» випустило антологію грузинської поезії «Сонячне гроно» в перекладах Івана Драча, Дмитра Павличка та Віталія Коротича, а 1987 року були видані вибрані твори Тамаза Чіладзе «Поклик» та Отара Чіладзе «Зустріч» (упорядкування збірок Павла Мовчана).
Про все це, а також інші цікаві сторінки грузинського та українського шістдесятницького руху йшлося на березневій зустрічі грузинських україністів, колишніх студентів Шевченкового університету доктора філології Софіо Чхатарашвілі та доктора філології Ніно Наскідашвілі з викладачами та студентами й магістрантами Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, організованій доктором філології, професором Людмилою Грицик, де й було презентовано це унікальне видання. Своїми міркуваннями поділилися викладачі університету, з-поміж яких доктори філологічних наук, професори Юрій Ковалів, Анатолій Ткаченко та інші, а також запрошена на цей захід провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, доктор філологічних наук, професор, керівник Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва Людмила Тарнашинська.
Упорядники збірки «Шістдесятники ХХ століття», окрім іншого, наголошують на тривалій особистій дружбі грузинських та українських поетів-шістдесятників, зокрема ролі епістолярію, та зазначають, що в музеї літератури ім. Гіоргія Леонідзе зберігаються лист Івана Драча до Отара Чіладзе та лист Віталія Коротича до Джансуга Чарквіані. Вони також висловлюють щиру вдячність усім, хто допомагав у підготовці й виданні цієї книги.
Натомість ми щиро дякуємо нашим грузинським колегам за таку цікаву й плідну працю, яка, звісно ж, є новою сторінкою розвитку грузинсько-українського культурного діалогу, й бажаємо реалізації нових плідних ідей.
