Інститут літератури

Цьогоріч останній день передостаннього місяця літа став не просто днем народження знаного українського філолога-універсала, мовознавця й літературознавця, медієвіста й текстолога, перекладача-поліглота, який невпинно продовжує поглинати нові мови задля осягнення нових сенсів нашого світу. Відомий у колі давників як Професор, у трішки вужчому колі академічних рибалок як Професор зі спінінгом, а у ще вужчому товаристві професійних орнітологів як Професор з об’єктивом (або Об’єктивий Професор), цей учений дістався до знакової для кожного науковця дати, офіційно дозволеної для святкування спеціальною постановою Президії НАН України. Йому – 50! Так уже повелося, що для кожного вченого це особлива, етапна дата: він має відзвітувати про зроблене і незроблене, втілене і невтілене, заплановане й позапланове. І як по-сковородинськи стоїчно не тікав від цієї дати наш ювіляр, вона його все ж наздогнала, бо колись вони таки мали зустрітися.

Так Роман Євгенійович Кисельов вступив до Клубу п’ятдесятників! Як свідчать аннали, у нього позаду неспокійне дитинство, буремна юність, часи академічного зростання й самонаповнення першої чверті ХХІ століття. 2005 р. захищено кандидатську дисертацію «Лексика української мови у почаївських виданнях 18 – першої третини 19 ст.». За нею пішли десятки грунтовних статей (зокрема, зарубіжних і скопусівських), упорядкування і переклади текстів мислителів барокової доби (зокрема, Інокентія Гізеля, Якоба Томазія й Григорія Сковороди), а також цінних рукописів із монастирського середовища. Участь у багатьох проектах, як-от: «Опис бібліотеки Івана Франка», УЛЕ, «Кириличні стародруки 15-17 ст. у НБУ імені В. Вернадського» тощо. А ще були високопрофесійні переклади десятків кіно- і мультфільмів, які із захопленням дивилася вся наша країна.

Попереду у Професора – відповідальні роки праці над докторською дисертацією, присвяченою його улюбленим епідейктичним могилянським риторикам. Його чекають нові наукові відкриття, нові мандрівки до міфічної Греції, новий досвід і новий статус. У вузьких колах віднедавна почали готуватися до його нового нікнейму «Академік». Але сам наш ювіляр до цього ставиться по-філософськи. Для нього головне – Перемога України у боротьбі з московським кодлом, мир і спокій на рідній землі. Для нього справжнє щастя – бути поруч з улюбленими донечками Любою й Уляною. Свого часу в неозорому Саду перехресних стежин Роман Євгенійович зробив вибір, якому б позаздрив сам Григорій Сковорода і спорідненість якого з натурою нашого ювіляра просто вражає. Він став філологом, а ми сьогодні можемо просто констатувати: Роман Кисельов – справжній академічний філолог. Ми пишаємося, що свого часу Ви, пане Романе, обрали саме Інститут літератури як місце для реалізації свого життєвого покликання. Ви блискучий фахівець, надійних колега, чудовий друг. Ми Вас сердечно вітаємо, шануємо і любимо, дорогий наш Ювіляре! Хай все у Вас складається якнайкраще згідно з Вашими задумами і мріями! З роси і води Вам! Ваші колеги і шанувальники з Інституту літератури, а найперше — Г. Нога. 

Животворне світло слова: збірник наукових студій пам’яті докторки філологічних наук Наталії Ростиславівни Мазепи / відп. ред.-упоряд. Н. М. Сквіра; редкол.: М. Г. Жулинський (голова) [та ін.]; НАН України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка; Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2021. – 346 с.

У збірнику, присвяченому пам’яті докторки філологічних наук Наталії Ростиславівни Мазепи (1930–2019), уміщено статті з різних проблем історії російської, української та світової літератури, авторами яких є її учні, друзі, колеги, друкуються також спогади про неї і бібліографія наукового доробку дослідниці.
Для науковців, аспірантів, студентів та широкого кола читачів, які цікавляться літературою.

Читати

Не розминутися з читачем : зб. наук. пр. / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка ; редкол.: М.Г. Жулинський (голова) [та ін.]. – Київ, 2023. – 284 с.

У збірнику, присвяченому пам’яті члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук Григорія Матвійовича Сивоконя (1931–2014), уміщено статті з літературної історії, теорії та критики, проблем перекладознавства і текстології, а також спогади про вченого та бібліографію його наукового доробку.
Для науковців, аспірантів, студентів та широкого кола читачів, які цікавляться літературою та історією українського літературознавства.

Читати

Докторка філологічних наук, старша наукова співробітниця і провідна наукова співробітниця відділу зарубіжної україністики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Алла Іванівна Швець народилася в місті Броди Львівської області. У 1998 році вона закінчила з відзнакою філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, а 2001 року – аспірантуру у Львівському відділенні Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. 2002 року Алла Іванівна захистила кандидатську дисертацію «Кримінальний сюжет і проблеми художнього психологізму в прозі Івана Франка», а в 2018 році – докторську «Життєвий світ Наталії Кобринської в генераційному, світоглядному і творчому вимірах». Із 2003 по 2010 рік працювала у Львівському відділенні Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, з 2010 до 2025 року була заступницею директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України, а з вересня 2025 року є провідною науковою співробітницею Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.

Алла Іванівна знана в українській і світовій філології як дослідниця жіночого письма та жіночого руху. Її авторству належать дві індивідуальні монографії, 8 розділів до колективних монографій, численні (понад 150!) наукові публікації у фахових виданнях і понад 70 статей для проєкту «Франківська енциклопедія». Також вона є науковою редакторкою 11 наукових збірників, колективних монографій, репринтного видання альманаху «Перший вінок» і двох перевидань творів Наталії Кобринської.

Пані Алла організувала і провела майже два десятки всеукраїнських і міжнародних конференцій, присвячених видатним постатям української літератури. Вона – авторка і лекторка онлайн-проєкту «Її лекторій: творчині української дійсності», експертка й учасниця подкасту «Матері-засновниці» про відомих українок, подкасту «Іван Франко: кохання без міфів», лекторка міжнародних заходів в Українському домі. Під її науковим керівництвом захищено дві кандидатські дисертації.

З 2023 року Алла Іванівна є експерткою Українського культурного фонду, а з 2024 року також є членкинею комісії Національного фонду досліджень України.

За свою діяльність Алла Іванівна Швець відзначена низкою важливих нагород, зокрема Почесною грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2019), Пам’ятною відзнакою на честь 100-річчя Національної академії наук України (2018), Подякою міського Голови міста Львова (2019), а також премій «Книжка року» (2018) і «Літературознавство, сучасна літературна критика та переклади» ім. М. Возняка (2019).

Д. філол. н., с. н. с., завідувач  відділу

зарубіжної україністики Інституту літератури

ім. Т. Г. Шевченка НАНУ                                                                С. І. Лущій

До 1 листопада триває подання наукових праць на премію Інституту літератури НАН України імені Соломії Павличко для молодих учених.

Присуджується вона аспірантам та співробітникам Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України віком до 45 років включно на момент закінчення подачі конкурсних матеріалів.

На здобуття іменної премії можуть бути номіновані автори наукових статей (передмов, післямов), опублікованих упродовж двох останніх календарних років у наукових виданнях України та інших країн, але лише після того, як мине не менше двох місяців після їх опублікування. Водночас слід звернути увагу, що роботи, які вже були удостоєні Державної премії, іменних премій НАН України, спеціальних премій інших відомств, які присуджуються за конкурсами, на конкурс не приймаються. Право висувати кандидатури на здобуття іменної премії надається дійсним членам і членам-кореспондентам НАН України, відділам Інституту літератури, групам учених, що складаються зі співробітників Інституту (докторів і кандидатів філологічних наук) у кількості 5 осіб.

Відділи чи окремі особи, які висунули наукову працю на здобуття іменної премії, не пізніше 1 листопада наступного року подають у дирекцію Інституту літератури з написом «На здобуття премії імені Соломії Павличко»:

а) копію наукової публікації в семи примірниках;

б) анотацію, яка включає наукову характеристику розпочатої або вже завершеної праці та її значення для розвитку науки (українською мовою);

в) відгуки наукової громадськості, преси про роботу (якщо такі є);

г) розширений витяг з протоколу засідання відділу (якщо рекомендує відділ), рецензію особи (дійсного члена чи члена-кореспондента НАН України) чи групи вчених, яка рекомендує;

д) відомості про автора (авторів):

- прізвище, ім’я та по батькові відповідно до запису у паспорті;

- рік народження;

- фах (відповідно до запису у дипломі);

- почесне звання;

- вчений ступінь;

- вчене звання;

- посада;

- службова адреса, телефон;

-домашня адреса, телефон;

Згадані відомості підписуються авторами.

Премія присуджується один раз на рік в грудні місяці рішенням журі з присудження премії Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України імені Соломії Павличко для молодих учених, яке затверджується на вченій раді Інституту літератури.

Повідомлення про присудження премії імені Соломії Павличко публікується в журналі «Слово і Час».

Особам, які удостоєні премії імені Соломії Павличко вручається диплом Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка відразу після рішення про це вченої ради Інституту літератури. Переможець конкурсу запрошується до виступу з доповіддю на вченій раді Інституту літератури.

Для детальнішої інформації просимо ознайомитися з Положенням про премію.

секретар журі

Марина Гогуля.

Колектив Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ вітає доктора філологічних наук, професора, академіка НАН України, заслуженого працівника освіти Ростислава Петровича Радишевського із присвоєнням звання почесного доктора Варшавського університету (Doctor Honoris Causa) у червні 2026 року. Це звання - цілком закономірне визнання його величезного внеску в розвиток світової полоністики та зміцнення українсько-польських академічних зв’язків. Це справжня подія для української гуманітаристики.

Не одне десятиліття Ростислав Петрович будує мости між українською і польською культурами. У 1979 році він захистив кандидатську дисертацію «Леся Українка і польська література», а в 1996 - докторську «Польськомовна українська поезія кінця XVI - початку XVIII ст.». Із 1979 року Р.П. Радишевський - співробітник відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка, а з 2022 - головний науковий співробітник відділу зарубіжної україністики (за сумісництвом). Із 1998 року і до сьогодні викладає в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, очолює кафедру полоністики, для створення якої доклав чимало зусиль. Протягом 1999 - 2021 рр. Ростислав Петрович був директором Міжнародної школи україністики НАН України. Він знаний у вітчизняній та світовій філології як полоніст, медієвіст, компаративіст та історик української літератури, автор понад 400 публікацій (із них 15 монографій), упорядник і видавець художніх текстів та літературознавчих наукових праць. Під його керівництвом було захищено 10 докторських та 33 кандидатські дисертації.

Р.П. Радишевський - закордонний член Польської Академії Знань (Краків), секретар Міжнародної асоціації україністів - зробив великий внесок у зміцнення  українсько-польського наукового діалогу. За вагомий внесок у розвиток польської культури учений був нагороджений багатьма медалями та відзнаками, зокрема Кавалерським Хрестом Ордена Заслуги Республіки Польща (2012), відзнакою Республіки Польща «За заслуги перед польською культурою» (1999) та ін.

У серії «Київські полоністичні студії» із 1999 року вийшло понад 30 томів, а в серії «Студії з україністики» - понад 20 випусків. У Польщі побачили світ книжки Ростислава Петровича (польською мовою), присвячені проблемам польської та української літератур: «Polskojęzyczna poezja ukraińska od końca XVI do początku XVIII wieku. Część I. Monografia» (Kraków, 1996) і «Roksolański Parnas. Polskojęzyczna poezja ukraińska od końca XVI do początku XVIII wieku. Część II. Antologia» (Kraków, 1998).

І українські, і польські літературознавці добре знають такі фундаментальні праці Р. П. Радишевського, як «Українсько-польське пограниччя: сарматизм, бароко, діалог культур» (2009), «Українська полоністика: проблеми, школи, сильветки» (2010), «Юзеф Ігнацій Крашевський: діалоги з Україною» (2012), «Літературознавча шевченкіана діаспори та польська рецепція Т. Г. Шевченка» (2014), «“Українська школа” в польському романтизмі: феномен пограниччя» (2018), «Юліуш Словацький. Життя і творчість» (1985), «Нариси історії польської літератури у двох томах» (2019).

Справжньою подією в царині українсько-польської співпраці стала індивідуальна монографія Р. П. Радишевського «Польська літературознавча україністика» (2023), до якої увійшли сильветки про польських літературознавців, котрі ґрунтовно досліджували українську літературу, історію, мову. У 1999 році Ростислав Петрович заснував серію «Бібліотека польської літератури» (понад 10 томів), у якій було видано твори С. Трембецького, Ю. Словацького, Л. Венглінського та ін. Був організатором та ініціатором багатьох Міжнародних конференцій: «Адам Міцкевич і Україна» (1998), «Юліуш Словацький і Україна» (1999), «Ярослав Івашкевич і Україна» (2000), «“Українська школа” в літературі та культурі українсько-польського пограниччя» (2004), «Європейський вимір української полоністики» (2006), «Універсалізм творчості Крашевського» (2012),  «Іван Франко і польська культура» (2016), «Українська і польська політична еміграція: інституції, особистості» (2018) та ін.

Присвоєння Р. П. Радишевському звання почесного доктора Варшавського університету свідчить про те, що ґрунтовні дослідження українського вченого були високо поціновані польською академічною спільнотою.

Бажаємо Ростиславу Петровичу нових нагород і звань, а також довгих років плідної праці на ниві українсько-польської культури.

30 травня 2026 року на платформі Zoom відбувся установчий науково-методологічний семінар, що започаткував п’ятирічний міжнародний науково-дослідний проєкт «Global Modernities: Narrative Patterns and Cultural Circulation in the Nineteenth Century» (2026–2031). Проєкт здійснюється на базі глобальної наукової мережі CNCSI, зокрема її регіонального хабу CNCSI-Japan, що функціонує при Слов’яно-Євразійському дослідницькому центрі Університету Хоккайдо (Японія).

Організаторами науково-методологічного семінару та керівниками відповідного наукового напряму з обох сторін виступили вчена секретарка відділу зарубіжних і слов’янських літератур Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, наукова співробітниця О. В. Романова та представник Слов’яно-Євразійського дослідницького центру Університету Хоккайдо, професор Дайсуке Адачі.

Дослідницька платформа проєкту спрямована на глобальну реконфігурацію модерності у ХІХ столітті через вихід за межі національних рамок і переосмислення європоцентричних, імперських та колоніальних парадигм. У межах проєкту модерність розглядається не як фіксована чи універсальна модель, а як історично зумовлений і культурно опосередкований процес, сформований різними формами репрезентації, медіа та тілесних практик у відмінних культурних контекстах.

Зосереджуючись на спільних структурних моделях, наративних формах, медіарежимах і модусах афекту, проєкт досліджує, як модерний досвід продукувався, узгоджувався та транслювався через тексти, зображення й тілесні практики. Дослідження спирається на сучасні підходи глобальної історії, екологічної історії  та постгуманітарних студій, приділяючи особливу увагу перекладацьким практикам, кросрегіональній циркуляції та реконфігурації культурних моделей. Метою цієї наукової платформи є формування багаторівневого розуміння глобального ХІХ століття зі збереженням історичної специфіки локальних контекстів.

Реалізація проєкту спрямована на інтеграцію наукових результатів установи до міжнародного обігу та представлення українських літературознавчих досліджень у закордонному академічному середовищі. Детальна інформація про діяльність та напрями досліджень розміщена на вебплатформах мережі CNCSI (https://cn-csi.com/global-modernities/) та CNCSI-Japan (https://cn-csi.jp/en/news/20260529159/).

Семенюк Єгор Олегович - PhD., молодший науковий співробітник.

1. Прижиттєві збірки Михайла Івченка: текстологічні спостереження //Слово і Час. 2025. № 1. С. 36–52.

2. Михайло Івченко у прокрустовому ложі літературної критики //Сіверянський літопис. 2025. № 1. С. 181–189.

3. Особливості автобіографічної спадщини Михайла Івченка //Синопсис: текст, контекст, медіа. 2025. Т. 31. № 1. С. 49–58.

4. Щоденники Михайла Івченка: від біографічного документу до художнього тексту //Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2025. Т. 36 (75). № 2. Ч. 1. С. 278–285.

5. Біографія Михайла Івченка: питання достовірності джерел та їх верифікація //Література та культура Полісся. 2025. Вип. 112. Серія «Філологічні науки». № 26f. С. 90–98.

Провідна наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, докторка філологічних наук Алла Швець взяла участь у міжнародному науковому симпозіумі «Féminins et narrations dans les modernismes en Europe balkanique, centrale et orientale (1870–1970)», що відбувся 4–5 червня в Парижі. Симпозіум був присвячений дослідженню жіночих наративів, жіночого письма та репрезентації жіночого досвіду в літературах модернізму Центральної, Східної та Південно-Східної Європи.

Науковий захід організували Sorbonne Université – Faculté des Lettres спільно з Centre d’Études slaves - одним із провідних осередків славістики у Франції, який понад століття формує традицію слов’янознавчих студій і міжнародного академічного співробітництва. При Центрі діє одна з найцінніших у Франції спеціалізованих бібліотек зі славістики та україністики, що зберігає унікальні книжкові, періодичні й архівні колекції. Саме цей осередок Юрій Шевельов, який неодноразово працював тут, назвав «верхів’ям французької славістики». Симпозіум об’єднав дослідників із Франції, України, Польщі, Угорщини, Словаччини, Сербії, Хорватії, Словенії, Румунії, Боснії і Герцеговини, Чехії, США та інших країн для обговорення жіночих наративів, модерністських літературних практик і нових підходів до осмислення жіночої творчості та культурної пам’яті.

У межах секції «Poetics» Алла Швець виголосила доповідь «Constructing the Feminine in Nataliia Kobrynska’s Psychograms: Genre and Narrative Innovations». Доповідь була присвячена психограмам Наталії Кобринської як модерністському експерименту, жанровим і наративним новаціям письменниці, а також новим підходам до осмислення жіночої суб’єктності в українській літературі.

Під час перебування в Парижі відбулася також робоча зустріч Алли Швець із професоркою Галиною Драненко - керівницею програми українських студій у Сорбонні. Під час зустрічі обговорювали сучасний стан розвитку україністики у Франції, перспективи міжнародної академічної співпраці, популяризації української літератури у франкомовному середовищі та можливості реалізації спільних наукових проєктів. Участь у міжнародному симпозіумі стала важливою нагодою для представлення сучасного українського літературознавства в європейському академічному просторі, розвитку міжнародних наукових контактів та зміцнення присутності української гуманітаристики у світовому науковому середовищі.

19–21 червня у Волинському національному університеті імені Лесі Українки (на базі практик табору «Гарт» на озері Світязь) відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Драгоманови-Косачі в історії світової культури», присвячена 155-річчю від дня народження Лесі Українки та 185-річчя від дня народження Михайла Драгоманова. Головний організатор заходу – кафедра теорії літератури та зарубіжної літератури ВНУ ім. Лесі Українки.  

Конференція об’єднала науковців із різних академічних та освітніх інституцій України для обговорення актуальних напрямів дослідження творчої спадщини родини Драгоманових-Косачів та ширшого літературного контексту. 

Упродовж трьох днів тривали пленарні засідання, тематичні секції, дискусійні платформи та презентації нових наукових і видавничих проєктів.

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України виступив співорганізатором цієї конференції разом із ГО «СВОЯ. Жіноча мережа освіти і розвитку».

Від імені Інституту літератури учасників конференції привітала докторка філологічних наук, провідна наукова співробітниця Алла Швець, яка також виступила з пленарною доповіддю «Про що не домовились з Наталею Кобринською Михайло Драгоманов та Леся Українка».

Щиро дякуємо колегам Волинського національного університету імені Лесі Українки за тривале і плідне партнерство та високий рівень організації наукового форуму, який уже багато років залишається важливою платформою для професійного діалогу, обміну дослідницьким досвідом і розвитку гуманітарної науки в Україні.

Такі зустрічі мають особливу вагу, бо відкривають нові перспективи досліджень і зміцнюють професійну спільноту, для якої українська література є не лише предметом вивчення, а й важливою частиною культурної пам’яті.