Генералюк Леся. Претексти інтермедіальності: вербально-візуальний формат. Київ: Інтерсервіс, 2024. – 556 с. (32,3 др. арк.)
Інтердисциплінарне дослідження розкриває специфіку взаємних зв’язків між літературою та візуальними структурами у текстах ХІХ – середини ХХ ст. Наростання активності зору з моменту винаходу фотографії в 1830-х і до появи сучасної екранної культури, підключення різних каналів перцепції, синестезія стимулювали формування оригінальних творчих стратегій. Спостерігаючи загальну тенденцію до мультикультурності та полісинтетизму, авторка показує спадкоємність культуротворчих процесів, неперервність дискурсу міжвидових зв’язків, структурує передісторію інтермедіальності в її візуально-вербальному варіанті. Питання наступництва важливі, оскільки висвітлення їх доводить, що культурний перехід на ґрунті технологічного прориву має опору в давній традиції кореспонденції мистецтв. Окреслена картина міжмистецької взаємодії переконує, що протягом півтора століття автори користувалися, тією чи іншою мірою, схемою інтермедіального перекодування. Літератори, звертаючись до зорових форм репрезентації думки, так само, як і художники, кінематографісти, фотографи готували нинішній візуальний поворот і нову світоглядну матрицю.
