УкраїнськаEnglish
Шановні колеги! Національна академія наук України
У Музеї книги і друкарства України відкрилася виставка «І
24 червня 2017 року команда Інституту літератури взяла
14-16 червня в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка
   31 травня в Інституті літератури ім. Т. Г. ШевченкаНАН
  • ОГОЛОШЕННЯ
    ОГОЛОШЕННЯ
    Шановні колеги!
  • “В НАЙМАХ У СУСІДІВ”: ПОЛЬСЬКОМОВНИЙ ДОРОБОК ІВАНА ФРАНКА
    “В НАЙМАХ У
    6 вересня 2017 р. о
  • "Діла добрих
    Із 7 вересня і до 8
  • Шевченкознавчий семінар до 125-річчя від дня наордження Михайла Новицького
  • Від „ЗАПИСУ” до запису історії. Культура поза цензурою в Центрально-Східній Європі в 1977-1991 рр.
    Від „ЗАПИСУ”
    Центр
  • Про перекладацький семінар «Метафізика абсурду у п'єсах Ф. Г. Лорки: шлях до Любові (зауваги перекладача)»
    Про
      26 червня в
  • «І тільки незмінна книга!»
    «І тільки
    У Музеї книги і
  • Інститут літератури на фестивалі YouthDay
    Інститут
    24 червня 2017 року
  • XIV Міжнародна наукова конференція молодих учених
    XIV Міжнародна
    14-16 червня в
  • Перші читання пам’яті Тамари Наумівни Денисової
    Перші читання
       31 травня в
 

Наші видання

Архів рукописів

Графік роботи та адреса архіву

 Архів працює у понеділок, середу та п’ятницю, з 10.00 до 16.30

Адреса:
м. Київ, вул. Кутузова, 8, поверх 7,
(М Печерська)

Телефон:
+380 44 279-04-88 (відділ рукописних фондів та текстології)
+380 44 285 03 34 (сховище архіву)

 

Послуги

В архіві надаються такі послуги:

  • видача рукописних матеріалів для роботи у читальному залі;
  • створення цифрової копії рукописів.

Про умови надання послуг, будь ласка, дізнавайтеся у співробітників архіву.

 

 

 

Путівник по фондах відділу рукописів / Список опрацьованих фондів

1999 р. співробітниками відділу було видано перший друкований довідник про рукописні фонди Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка „Путівник по фондах відділу рукописів”.

З огляду на те, що у відділі постійно триває опрацювання нових фондів, інформація про матеріали, що не увійшли до першого видання „Путівника”, доодається до „Списку опрацьованих фондів”.

 

Історія формування рукописних фондів Інституту літератури

Архів відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г.Шевченка НАН України (далі —  Архів рукописів) є найбільшим в Україні сховищем рукописів письменників-класиків та інших матеріалів з історії української літератури нового часу. Десятки тисяч документів, зосереджених у його фондах (понад 100 тисяч одиниць збереження), дозволяють простежити шляхи розвитку українського письменства від останньої третини XVIII ст. до сьогодення і є незамінною джерельною базою, на основі якої здійснюються академічні та науково-критичні видання творів письменників, провадяться дослідження з історії літератури, культури та громадського життя. Займаючи важливе місце в структурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (далі —  ІЛ) і виконуючи особливу роль у його роботі, АР водночас багатством своїх зібрань виходить за межі локального архіву і має загальнонаціональне значення.

Ядром АР і його гордістю є шевченківський фонд. 1926 р. до новоствореного Інституту Тараса Шевченка (далі — ІТШ) надійшли на зберігання перші рукописні матеріали, придбані для нього Наркоматом освіти за особистого сприяння наркома Олександра Шумського, — документи з архіву Шевченкового приятеля Миколи Макарова. Це були шість листів Шевченка до Макарова та листи осіб із найближчого поетового оточення — Пантелеймона Куліша, Василя Білозерського, нареченої поета Ликери Полусмак. 1928 р. вчений секретар ІТШ шевченкознавець Ієремія Айзеншток пожертвував Архіву рукописів два Шевченкові листи до коменданта Новопетровського укріплення Іраклія Ускова у складі власної колекції автографів українських письменників та діячів культури ХІХ — початку ХХ ст., яка одразу збагатила фонди ІТШ десятками рукописів Куліша, Івана Манжури, Івана Левицького (Нечуя), Якова Щоголева та інших письменників.

Важливими подіями для Архіву рукописів загалом і шевченківського фонду зокрема стали низка урядових розпоряджень (1929—1933) та академічна постанова (1930), що сприяли возз’єднанню всієї рукописної спадщини поета і зосередженню її в Інституті його імені. Завдяки цим заходам до Архіву рукописів надійшли рукописи Шевченка, які зберігалися у сховищах різних міст України й Росії, зокрема в Державній бібліотеці СРСР ім. В. І. Леніна, Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна), Інституті російської літератури (Пушкінський Дім) АН СРСР та ін. Історичне значення мало влиття до фондів відділу 1933 р. двох найбільших зібрань архівної шевченкіани, що належали Чернігівському державному історичному музею (колишній Музей українських старожитностей В. В. Тарновського) та Всенародній бібліотеці України. Чернігівська колекція включала автографи поетичних творів (зокрема, рукописну збірку поезій та поем „Три літа”), щоденника й сімнадцяти листів, два альбоми малюнків, офорти, авторські примірники прижиттєвих видань, різноманітні біографічні матеріали, фотографії поета. З ВБУ надійшли рукописи Шевченка, що зберігалися у редактора першого академічного видання творів поета Сергія Єфремова до його арешту 1929 р., і серед них — так звані „Мала [захалявна] книжка” (збірка автографів поезій та поем періоду заслання) та „Більша книжка” (збірка автографів поезій та поем 1858—1860 рр.).

Сьогодні шевченківський фонд містить 933 од. зб., із них понад 180 од. зб. — власне Шевченкові автографи та правлені поетом списки його творів, що становить понад 2800 сторінок тексту. Серед них білові та чорнові рукописи поезій, поем, повістей, щоденника, близько 130 листів Шевченка.

Крім творчих рукописів та особистих документів у фонді містяться матеріали про призначення Шевченка на службу до Університету св. Володимира, заслання до Оренбурзької фортеці, переведення до Новопетровського укріплення, останню поїздку в Україну, видання літературних творів та серії офортів „Живописная Украина”, цензурні переслідування, політичний нагляд, смерть та похорон у Петербурзі. Окрему групу докумен-тів становлять відгуки на смерть Шевченка, описи майна, яке залишилося після його смерті, документи про перепоховання поета в Україні.

Одним із найзначніших надходжень стала 15-тисячна колекція шевченкіани Юра Меженка, яку збирач передав у дарунок Інститутові 1962 р. Вона містить видання творів Шевченка, книжки, які входили до його лектури, літературу про нього, матеріали, що стосуються увічнення пам’яті поета в літературі й мистецтві, тощо.

Довкола шевченківського фонду групуються архіви письменників — сучасників і попередників Шевченка, а також пізніші документальні зібрання, що стосуються вивчення й популяризації Шевченкової спадщини. Серед останніх у Архіві рукописів ІЛ зберігаються фонди вчених-шевченкознавців Ієремії Айзенштока, Василя Доманицького, Сергія Єфремова, Євгена Кирилюка, Олександра Кониського, бібліографів Федора Сарани, Миколи Яшека, збирачів шевченкіани Миколи Біляшівського та Юра Меженка, великий архів першої Шевченківської енциклопедії.

Значну групу становлять фонди письменників шевченківської доби Ганни Барвінок, Марка Вовчка, Євгена Гребінки, Григорія Квітки (Основ’яненка), Якова Кухаренка, Данила Мордовця, Олександра Навроцького, поетових сучасників та друзів Осипа Бодянського, Федора Лазаревського, Михайла Чалого (останній був, як відомо, і першим біографом Шевченка).

Архів рукописів ІЛ включає великий комплекс документальних матеріалів Пантелеймона Куліша. Особовий фонд письменника в ІЛ відносно невеликий — 194 од. зб. (основна частина Кулішевого архіву перебуває в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського; далі — ІР НБУВ), але в різних фондах Архіву зберігається понад 500 рукописів письменника. Це авторизований список першої редакції повісті „Чорна рада”, автографи поетичних збірок і окремих поезій, поем, п’єс, перекладів та переспівів, „Опыта биографии Н. В. Гоголя”, понад 400 листів.

Передшевченківський період української літератури відображено у фондах Павла Білецького-Носенка, Лева Боровиковського, Миколи Гоголя, Петра Гулака-Артемовського. Виняткову цінність становить фонд Івана Котляревського, який увібрав автографи шостої частини „Енеїди”, „Наталки Полтавки” й „Москаля-чарівника”, а також листи поета.

Давню літературу представлено поодинокими автографами письменників ХVII-ХVIII ст. та великими масивами пам’яток української книжності ХІV—XVIII ст., що зберігаються в зібраннях фондоутворювачів пізнішого часу — Осипа Бодянського та Івана Франка. Один із найцінніших фондів Архіву — рукописна спадщина Григорія Сковороди. Фонд створено на основі зібрання учня філософа Михайла Коваленського, пожертвуваного його сином 1875 р. Румянцовському музеєві в Москві, а 1955 р. переданого ІЛ. У фонді зберігаються білові та чорнові автографи поезій, діалогів, філософських трактатів, листи Сковороди (зокрема, близько 80 листів до Михайла Коваленського), а також рукописні редакції відомої біографії філософа, яку написав Коваленський.

Літературу середини та другої половини ХІХ ст. репрезентовано згаданими вище великими архівами Ганни Барвінок, Марка Вовчка, Олександра Кониського, а також Сидора Воробкевича, Панаса Мирного, Олени Пчілки, Михайла Старицького, Осипа-Юрія Федьковича, меншими за обсягом архівними фондами Павла Грабовського, Бориса Грінченка, Наталі Кобринської, Марка Кропивницького, Івана Левицького (Нечуя), Івана Манжури, Степана Руданського, Володимира Самійленка, Якова Щоголева та не виокремленим в особовий фонд значним зібранням рукописів Карпенка-Карого. Уявлення про широке тло тогочасного літературного процесу дають фонди менш відомих літераторів та журналістів,як-от Володимир Александров, Іван Белей, Кесар Білиловський, Андрій Бобенко, Іван Гушалевич, Яків Жарко, Іван Здерківський, Надія Кибальчич (Симонова), Мусій Кононенко, Володимир Лукич, Кость Паньківський, Борис Познанський, Корнило Устиянович.

Окрім особових архівних фондів письменників, Архів рукописів ІЛ зберігає значний комплекс документальних матеріалів редакцій часописів та альманахів. Для ХІХ ст. найбільші й найбагатші з них — архіви газети „Діло”, журналів „Зоря” та „Дзвінок”, альманаху „Складка”. (Частини архівів „Діла” й „Зорі” перебувають у Архіві Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України; далі — ЛНБ). Крім того, у Архіві рукописів зберігаються невеликі групи матеріалів з архівів таких часописів, як „Основа”, „Вечерниці”, „Мета”, „Буковина”, „Народ” та ін.

Багато відображено у фондах Архіву рукописів епоху кінця ХІХ — початку ХХ ст. Її представляють великі рукописні фонди С. Васильченка, Мелетія Кічури, Ольги Кобилянської, Уляни Кравченко, Осипа Маковея, Трохима Романченка, Андрія Чайковського, Любові Яновської, Михайла Яцкова, менші за обсягом фонди Андрія Бобенка, Миколи Вороного, Надії Кибальчич (Козловської), Антона Крушельницького, Архипа Тесленка, Миколи Чернявського. Виняткову цінність мають архіви „покутської трійці” — Леся Мартовича, Василя Стефаника та Марка Черемшини, де зосереджено переважну більшість їхніх творчих рукописів, які дійшли до нашого часу. Багато значних літературних імен цього періоду — Михайло Коцюбинський, Агатангел Кримський, Гнат Хоткевич — увійшли до фондів ІЛ фрагментами своїх документальних зібрань, іншими частинами володіють споріднені за своїм профілем установи — ІР НБУВ, Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України, Центральний державний історичний архів України у Львові, Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського. Велике значення для дослідження літературного життя епохи зберігають фонди періодичних видань — журналу „Рідний край” і газети „Рада” (основна частина архіву „Ради” зберігається в ІР НБУВ), багатий архів провідного літературного журналу того часу — „Літературно-наукового вістника”. Становить інтерес і єдина у своєму роді колекція творів українських поетів кінця ХІХ — початку ХХ ст. (друковані видання та списки), яку зібрав Іван Сабо.

Величезне історико-літературне та громадсько-культурне значення має один із найбільших і найцінніших особистих архівів — архів Івана Франка (5052 од. зб.). У ньому зосереджено не лише творчі рукописи письменника, його багате листування й біографічні матеріали, але й великий масив творчих рукописів багатьох сучасних йому письменників, учених та діячів культури, зокрема значні документальні комплекси Пантелеймона Куліша, Михайла Драгоманова й Павла Грабовського, що є важливим доповненням до їхніх особових фондів в ІЛ. В архіві зберігаються також матеріали літературних журналів, у виданні яких брав участь Франко — „Друга”, „Світу”, „Житя і слова”, „Літературно-наукового вістника”. Самостійне значення мають зібрана Франком колекція давніх рукописів, згадана вище, і його фольклорна збірка, до якої входять записи, зроблені різними збирачами в різних регіонах України. Разом з архівом Франка у Архіві рукописів перебуває його особиста книгозбірня (пoнaд 12500 книжoк, журнaлiв, aркушeвиx видaнь та газетних витинок) — найбільша й найкраще збережена українська письменницька бібліотека кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Гордістю Архіву рукописів є великий (1603 од. зб.) фонд Лесі Українки, в якому зосереджено переважну більшість її творчих рукописів, листування й біографічні матеріали. Довкола фонду поетеси групуються архіви її рідних і родичів (матері Ольги Косач (Олена Пчілка), дядька Михайла Драгоманова, сестер Ольги Косач-Кривинюк та Оксани Косач-Шимановської, братової Олександри Косач (Грицько Григоренко)) та дослідників її творчості (Петра Одарченка й Анатоля Костенка).

Громадсько-політичне та культурне життя України другої половини ХІХ — початку ХХ ст. відбито у фондах громадських діячів Михайла Драгоманова, Михайла Павлика та Олександра Русова, лідера галицьких народовців Олександра Барвінського, вчених-філологів Якова Головацького, Омеляна Огоновського та Олександра Потебні, правознавця Олександра Кістяківського, фізика Івана Пулюя, оперної співачки Соломії Крушельницької, бібліографів Івана Левицького та Олекси Назарієва, полтавського видавця Григорія Маркевича. В ІЛ зберігаються заборонені царською цензурою українські рукописи з архіву Канцелярії київського окремого цензора та Комітету драматичної цензури, матеріали архіву Святішого Синоду про цензурні утиски українського друкованого слова, великі архіви першого українського професіонального театру — Руського народного театру у Львові та першого кооперативного видавництва — львівської Українсько-руської видавничої спілки.

Історію збирання та вивчення українського фольклору в ХІХ — на початку ХХ ст. відображено, крім низки згаданих вище фондів (Бодянського, Головацького, Франка та ін.), в особових фондах Володимира Гнатюка, Василя Горленка, Філарета Колесси, а також у не виокремлених у самостійні фонди матеріалах Федора Бодянського, Митрофана Дикарева, Івана Рудченка.

Документи з історії освіти в Україні в ХІХ — на початку ХХ ст. містяться серед архівних матеріалів Ставропігійського інституту у Львові, Пєтра Кеппена, Христини Алчевської, Володимира Дурдуківського, Софії Русової, Володимира Науменка.

Ряд українських письменників початку ХІХ ст., які після поразки Української революції 1917—1921 рр.опинилися на еміграції (Володимир Винниченко, Петро Карманський, Володимир Леонтович, О. Олесь), представлено у фондах Архіву рукописів їхніми документальними зібраннями еміграційного періоду; їхні архіви доеміграційного часу перебувають в ІР НБУВ та інших сховищах. Картину літературного життя української міжвоєнної еміграції на Заході доповнюють великі архіви О. Ольжича, чию рукописну спадщину майже повністю зосереджено в ІЛ, та поета-радянофіла Миколи Тарновського.

Літературний процес 1920-х років у Радянській Україні репрезентують значні за обсягом архіви Марка Вороного, Михайла Драй-Хмари, Григорія Епіка, Михайла Івченка, Валеріяна Поліщука, Юрія Яновського і невеликі фонди Мирослава Ірчана, Миколи Куліша, Галини Орлівни, Петра Панча, журналів „Плуг” та „Червоний шлях”. Особливий інтерес для дослідження історії літератури цього періоду становить архів російського перекладача українського походження Павла Зенкевича, в якому збереглися творчі рукописи та листи багатьох українських письменників 1920-х — 1930-х років — Майка Йогансена, Григорія Косинки, Миколи Куліша, Юрія Яновського та ін. Літературне життя Західної України міжвоєнного часу відображено у вищезгаданому фонді „Літературно-наукового вістника” та невеликому архіві Катрі Гриневичевої.

Ряд ключових постатей історії українського письменства доби „Розстріляного відродження”, яким пощастило пережити репресії 1930-х років, представлено у АР матеріалами їхніх повоєнних архівів. Це стосується фондів Максима Рильського, чий величезний фонд (бл. 11 тис. од. зб.) є найбільшим у Архіві рукописів, Миколи Бажана, Остапа Вишні, Івана Сенченка, Володимира Сосюри, Павла Тичини. Довоєнні архіви цих письменників загинули (Бажан, Остап Вишня, Рильський, Сенченко, Сосюра) або збереглися лише незначною мірою (Тичина).

Радянську літературу представлено також фондами Олександра Гаврилюка, Ярослава Галана, Костя Герасименка, Петра Голоти, Олеся Гончара, Олекси Десняка, Якова Качури, Петра Козланюка, Арона Копштейна, Івана Кочерги, Степана Крижанівського, Івана Кулика, Миколи Ледянка, Леоніда Первомайського, Степана Тудора, Зінаїди Тулуб, Варвари Чередниченко, Миколи Шпака. Першорядне значення має колекція автобіографій українських радянських письменників та літературознавців, створена Інститутом української літероатури у 1940-і — 1950-і роки.

Архів рукописів зберігає найбагатше в Україні зібрання матеріалів з історії повоєнної української еміграції. Літературне життя 1940-х — 1990-х років за межами Краю відображено у фондах письменників Івана Багряного, Василя Барки, Наталени Королевої, Ігоря Костецького, Дмитра Нитченка, Михайла Ореста, Уласа Самчука, публіциста Петра Кравчука та ін.

Творчість письменників Радянської України, що перебували в опозиції до тоталітарного режиму, представлено великим (близько 2000 од. зб.) архівом Василя Стуса, в якому сконцентровано більшу частину рукописної спадщини поета, а також фондами Миколи Лукаша та Василя Симоненка. Значний інтерес для історії українського літературного шістдесятництва становить архів чеського літературознавця-україніста Зіни Ґеник-Березовської з листами Івана Дзюби, Івана Драча, Євгена Сверстюка, Івана Світличного, Валерія Шевчука та ін.

З огляду на специфіку ІЛ у його рукописному зібранні широко репрезентовано архівні матеріали вчених-літературознавців. Це, зокрема (крім вищеназваних), фонди Олександра Білецького, Юрія Бойка-Блохина, Миколи Ґудзія, Олександра Дорошкевича, Сергія Зубкова, Івана Капустянського, Григорія Костюка, Михайлини Коцюбинської, Юрія Лавріненка, Володимира Лазурського, Бориса Лобача-Жученка, Леоніда Махновця, Анастасії Ніженець, Миколи Плевака, Петра Ротача, Миколи Сиваченка, Мирона Степняка, Павла Тиховського, Володимира Щепотьєва та ін.

Зібрання Архіву рукописів дає змогу простежити історію української літератури ХХ ст. на широкому суспільному й культурному тлі. Так, в ІЛ поруч із архівами літературознавців зберігаються документальні зібрання вчених інших галузей (фонди істориків Дмитра Багалія, Миколи Горбаня, Михайла Грушевського, Івана Каманіна, музикознавця Федора Стешка, хіміка Івана Горбачевського, частина архіву історика Дмитра Яворницького) та митців (фонди скульптора Максима Бринського, архітектора Артема Корнійчука, хорового диригента Платоніди Россиневич-Щуровської, частини архівів композиторів Пилипа Козицького та В’ячеслава Пухальського). Матеріали з військової та політичної історії України періоду Першої світової війни та революції представлено у фондах публіциста Дмитра Донцова і полковника армії УНР Павла Крицького.

Хоча Архів рукописів не займався спеціально комплектуванням іноземного рукописного фонду, до його зібрання входять автографи багатьох слов’янських та західноєвропейських письменників, митців, учених, державних та громадських діячів. Особливо широко представлено тут документи російських письменників, частково зосереджені в окремому тематичному фонді: ХІХ ст. репрезентують автографи Константіна Батюшкова, Павла Вязємського, Гавріли Дєржавіна, Васілія Жуковського, Владіміра Короленка, Аполлона Майкова, Льва Мєя, Ніколая Нєкрасова, Якова Полонського, Міхаіла Салтикова (Н. Щедріна), Льва Толстого, Івана Тургенєва, Фьодора Тютчева, Антона Чехова; ХХ ст. — автографи Константіна Бальмонта, Алєксандра Блока, Валєрія Брюсова, Івана Буніна, Максіміліана Волошина, М. Горького, Ніколая Заболоцького, Вячеслава Іванова, Бориса Пастернака, Віктора Шкловського та багатьох інших. Польську літературу представлено невеликою частиною архіву Юзефа Ігнація Крашевського, листами Яна Каспровіча, Елізи Ожешкової, Казімєжа Тетмаєра та інших письменників ХІХ — ХХ ст., чеську — листами Петра Безруча, Ярослава Врхліцького, Карла Яроміра Ербена, Вацлава Ганки, Павла Шафарика та ін., білоруську — автографами Янки Бриля, Цішки Гартного, Міхася Зарецького, Уладзіміра Караткевіча, Якуба Коласа, Аркадзя Куляшова, Янки Купали, Максіма Танка та інших письменників ХХ ст. З-поміж західноєвропейських літератур, які відображено у зібранні АР, слід виокремити французьку. Архів рукописів зберігає, зосібна, гранки „Втрачених ілюзій” Оноре де Бальзака з авторською правкою, а також листи низки відомих французьких письменників ХХ ст.

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

НОВИНИ