Інститут літератури

Україна відзначила День Гідності та Свободи, на жаль, в умовах повномасштабної російсько-української війни. Традиційно Національний меморіальний комплекс  Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності спільно з низкою наукових установ провели 20-21 листопада ц. р. міжнародний науковий форум «Революція Гідності: на шляху до історії», приурочений цього разу 10-й річниці від початку Євромайдану/Революції Гідності.  Фокус-темою 2023 р. стало таке формулювання: «Майдан, війна, свобода в контексті суспільно-політичних трансформацій в Україні та світі».

Десятки доповідачів (відомих науковців, музейників, громадських діячів) із багатьох куточків України та з-за кордону взяли участь у роботі таких панельних дискусій, як «Майдани та російсько-українська війна: між безпекою й демократією», «Майдани та російсько-українська війна: небезпека непокараного зла», «Україна після війни: поступ до Європи», «Майдани та російсько-українська війна: документування травматичних подій», «Рефлексія Майдану та війни: его-документи, щоденники, плакати, мистецькі твори», «Документування протестів та збройних конфліктів засобами масмедій». На завершення форуму відбувся круглий стіл «Майдан та війна в музейних експозиціях: нові підходи й наративи».

 Учасники форуму могли також взяти участь в екскурсії виставкою «Майдан: народження мрії. Перший бій».

В роботі однієї з панельних дискусій («Рефлексія Майдану та війни: его-документи, щоденники, плакати, мистецькі твори») взяла участь також наша колега – доктор філологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Людмила Тарнашинська з доповіддю «Мовою асоціацій та паралелей: повномасштабна російсько-українська війна крізь призму «України в огні» Олександра Довженка». Вона наголосила на тому, що історія, на жаль, має здатність повторюватися, про що переконливо свідчать Довженкові щоденникові записи 1940-х рр. у порівнянні з інформаційними повідомленнями  2022-2023 рр. Такі  асоціативні хроніки великої війни,  даючи розуміння джерел матриці рашизму, ілюструють незаперечну істину: те, про що говорять політологи, експерти, журналісти, часто можна зобразити мистецьким словом. Ідеться про велику трагедію українського народу, якому, за словами поета-шістдесятника М. Вінграновського «Двадцять столітечок сниться/Світ без війни…», що періодично повторюється в нашій історії в різних форматах – від Розстріляного Відродження й голодомору, Другої світової війни до нинішньої нібито «спецоперації» росіян по фізичному винищенню українців. Історико-літературні паралелі, рефлексії та асоціації, викликані порівнянням щоденникових записів О. Довженка періоду другої світової війни  та реалій сьогоденної боротьби українського народу проти путінського режиму, дають багатий матеріал для роздумів щодо джерел російського нацизму й геноциду в Україні, якій випало пройти трагічний шлях до самої себе у «добросусідстві» з імперією світового зла, для якої брехливі маніпуляції суспільною думкою, шантаж, мародерство, неприборканий терор й утвердження «руського міра» на кістках поневолених народів стали засобом примарної «величі», купленої ціною масштабних жертв і ріками пролитої крові.

Дорогі друзі, запрошуємо Вас на виставку благодійного аукціону "Маю честь!" на підтримку 23 окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України, що відбудеться за адресою м.Київ, вул. Десятинна 12. Виставка триватиме з 14 до 23 листопада. Чекаємо на Вас.

Міністерство освіти і науки України
Рада молодих учених при Міністерстві освіти і науки України
Офіс підтримки вченого
Державне підприємство «Український державний центр міжнародної освіти»
Фонд Президента України з підтримки освіти, науки та спорту

Запрошуємо Вас до участі у стратегічних сесіях «Українські студії в славістиці: візуалізація».
Тематика стратегічної сесій: «Роль діаспори у поширенні українських студій у світі»
Дата проведення: 09 листопада 2023 р. (з 09.00 год. до 11.00 год.)
Мета заходу - переосмислення місця і ролі українських студій в сучасній славістиці, розуміння значення бренду та іміджу України у світовому просторі.
До участі у заході запрошуються науковці, дипломати, здобувачі вищої освіти, представники громадських організацій та інші особи, кого зацікавлять питання, що будуть обговорюватися на стратегічній сесії.
Робочі мови конференції: українська, англійська (за потреби).
Форма проведення: онлайн. Посилання на онлайн зустріч буде надіслано напередодні заходу.
Реєстрація для участі онлайн здійснюється за посиланням: http://surl.li/fknym
Учасники групи розсилки «Вулик українських студій» можуть не реєструватись.
Охочих виступити із доповідями просимо звертатись до оргкомітету.

Інформаційний лист

Дорогі колеги!

Раді запросити вас до участі  у ХХXI Харківських міжнародних сковородинівських читаннях
«Метафізика серця в українській та західноєвропейській філософії», які відбудуться 3 грудня 2023 року в онлайн-форматі. 

Основні напрями роботи конференції:

Після важкої хвороби на 89-му році життя відійшла Валерія Леонідівна Смілянська — видатний літературознавець, неперевершений знавець Шевченкової творчості. Доктор філологічних наук (1984), завідувач відділу шевченкознавства (2001—2015), у ті ж роки — керівник проєкту «Шевченківська енциклопедія» в 6 томах. Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018, за «Шевченківську енциклопедію»). Член НТШ.

Закінчила 1958 року українське відділення філологічного факультету Київського університету ім. Т. Шевченка. У 1961—1963 роках працювала в Державному музеї Т. Шевченка (нині НМТШ). З 1966 року — у відділі шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Як запрошений професор викладала в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (1994—2001). Автор монографій «Стиль поезії Шевченка (суб’єктна організація)» (1981), «Біографічна шевченкіана (1861—1981)» (1984), «"Святим огненним словом…" Тарас Шевченко: поетика» (1990), «Структура і смисл: Спроба наукової інтерпретації поетичних текстів Тараса Шевченка» (2000; у співавторстві з Ніною Чаматою), критико-біографічного нарису «Леонід Смілянський: життя у слові» (2022), збірників наукових праць  «Шевченкознавчі розмисли» (2005), «З поля шевченкознавства» (2019), понад сотні статей, довідок до «Шевченківського словника» (1976—1’977, 2-ге видання — 1978), співавтор колективних монографій, що стали класичними, «Шевченкознавство: Підсумки й проблеми» (1975), «Творчий метод і поетика Т. Г. Шевченка» (1980), «Т. Г. Шевченко: Біографія» (1984).

Упорядник і автор передмов до видань Архипа Тесленка, Миколи Костомарова та ін. Упорядкувала видання Леоніда Смілянського «Твори» у 4 томах (1970—1971), «Поетова молодість» (1984), «Вибране» (2005). 1991 року підготувала до перевидання одну з найповніших для свого часу біографій Шевченка — працю Олександра Кониського «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя», доповнивши її передмовою та коментарями, (перевидання — 2014), переклала українською книжку  Михайла Чалого «Життя і твори Тараса Шевченка (Звід матеріалів до його біографії)» (2011). Співупорядник Повного зібрання творів Шевченка у 12 томах (1989—1990, т. 1—2, видання не завершене), а також наступногоПовного зібрання творів Шевченка у 12 томах (т. 1, 2, 6), видання «Листи до Тараса Шевченка» (1993).

Людина дивовижної чуйності та рідкісної інтелігентності, Валерія Смілянська все життя натхненно і самовіддано досліджувала Шевченкову творчість, здобувши загальновизнаний авторитет в Україні. Доброзичлива і м’яка у спілкуванні, була непоступливою і принциповою у наукових питаннях, завжди відстоювала істину. Буквально до останніх днів Валерія Леонідівна працювала над новими науковими задумами, прагнучи зробити все можливе для популяризації доробку свого батька.

Колектив Інституту глибоко сумує з приводу непоправної втрати. Висловлюємо наші співчуття донькам – Марині та Марії, близьким та рідним, всім, хто знав і любив Валерію Леонідівну. Здається, закінчилася ціла епоха в шевченкознавстві…

P. S. Розгорнутий некролог читайте у першому номері журналу «Слово і Час» за 2024 рік.

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Запрошуємо Вас взяти участь у Всеукраїнській науковій онлайн-конференції (XVI щорічних Грінченківських читаннях) «Епоха Грінченка: нація, ідентичність, просвіта» (до 160-річчя від дня народження Бориса Грінченка), яка відбудеться 08 грудня 2023 року
Напрями роботи конференції:
• Борис Грінченко в українському національному русі межі ХІХ – ХХ століть.
• Інтелектуальне оточення Бориса Грінченка.
• Рецепція творчості Бориса Грінченка.
• Борис Грінченко і Марія Загірня: «Як Богові вірю тобі».
• Текстологічні аспекти вивчення спадщини Бориса Грінченка.
• Історія становлення й актуальні питання грінченкознавства.
• Лексикографічна спадщина Бориса Грінченка: історія і сучасність.
• Націоцентрична педагогіка Бориса Грінченка.
Онлайн-платформа проведення конференції: Zoom

Детальніше

26 жовтня 2023 р. перестало битися серце Миколи Матвійовича Сулими. Серце, тепла якого вистачало на усіх. Для родини, близьких, колег він був втіленням щирості, доброзичливості, готовності завжди простягнути руку допомоги. Народжений на Полтавщині, змужнілий на славній Миргородщині, Микола Матвійович з великою любов’ю говорив про свою малу батьківщину, з гумором і сумом оповідав про своє повоєнне дитинство, про великосорочинських земляків, про маму і бабусю, про тата, якого майже не знав.

Інститут літератури був для нього родиною, великою родиною, у якій він жив, працював, вчився, дискутував, зростав, радів і сумував майже 45 років! А починалося все далекого 1979 року, коли вже не зовсім юний, зате досвідчений книголюб і книгознавець Микола Сулима остаточно вирішив присвятити себе академічному літературознавству. І прийшов до Інституту на посаду лаборанта, але щасливий і гордий стати пліч-о-пліч з класиками науки про літературу. Сповнений творчих задумів і спраглий до наукової роботи вже за 3 роки він захистив кандидатську дисертацію і вирушив у свою велику мандрівку великою наукою. Він поволі, але невпинно долав філологічні вершини, з великим болем і сумом сприймаючи відхід своїх інститутських наставників: Володимира Крекотня й Олекси Мишанича. Їх могили він неодмінно відвідував щороку. «Не було б їх, то не було б і нас», - любив повторювати Микола Матвійович. Доктор наук, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу давньої української літератури, член-кореспондент НАН України, нарешті – академік, на всіх посадах і в усіх статусах він залишався улюбленим усіма в Інституті й у цілій філологічній Україні сивочолим чоловіком з добрими очима. Його тішили успіхи молодих науковців, він радів відкриттям інститутських та університетських колег, він взагалі умів щиро радіти життю. Гарна книга, хороший фільм, цікава виставка – він завжди знав про найкращі мистецькі новинки, і всі хотіли отримати від пораду й підказку метра. Його серце і в останні роки життя співало піснями-віршами, дихало такою ж любов’ю, як ті давні студентські рядки, якими він освідчився в коханні своїй Вірі – нашій дорогій Вірі Іванівні. Єдине, що постійно гнітило його, це якась просто фатальна недоля України. Недолугі, продажні чи непатріотичні президенти, відсутність стратегії розвитку і, зрештою, російська інтервенція, яка своєю дикістю перевершила навіть найгірші прогнози. Він звик переживати за всіх і за все, найменші кривди людей сприймав як свої власні, бо просто не вмів інакше. Глибокі переживання не минають безслідно, і важка хвороба вразила його тіло. Але фактично усі ці два роки страждань і боротьби він плекав надію і працював, продовжував жити життям Інституту літератури, який завжди був для нього більше, ніж просто улюбленою роботою.

Втрата, яку не поправити; рана, яку швидко не загоїти; сум, який не розвіяти. А ще безмірна вдячність цій великій і скромній людині, яка прожила свій вік заради Слова, науки, дружби, честі, любові, краси. Вічна і світла Вам пам’ять, дорогий і незабутній наш Миколо Матвійовичу!

Міністерство освіти і науки України

Черкаська обласна військова адміністрація та обласна рада

Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Українська вільна академія наук у Нью-Йорку

Інститут словацької літератури Словацької академії наук

Кафедра української мови і літератури Загребського університету (Хорватія)

Кафедра україністики Інституту східнослов’янських філологій Університету ім. Адама Міцкевича в Познані (Республіка Польща)

Осередок Наукового товариства Шевченка в Черкасах

Шановні пані й панове!

24-25 квітня 2024 року в Черкаському національному університеті імені Б. Хмельницького відбудеться Міжнародна (43-тя) наукова шевченківська конференція «Тарас Шевченко і сучасна суспільно-культурна ситуація», присвячена 210-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка, з найширшим спектром досліджуваних проблем (у т. ч. зі сфер історії, філософії, політології, психології тощо), звісно, з дотичністю до слова, ідей і постаті Тараса Шевченка. Зокрема, осмислення із проєкціями на сьогодення Шевченкових історіософських, антиімперських, антимілітарних позицій, ідей козакофільства, слов’янофільства, національних, демократичних, родинних цінностей і т.д.

Проведення конференції планується в змішаному (онлайн/офлайн) форматі.

Проїзд, проживання і харчування – за рахунок учасників конференції. Проживання – в готелях і студентських гуртожитках (просимо вказати бажане місце поселення). Місце харчування надається. Організаційний внесок – 250 грн.

Планується видрук збірника праць конференції. Ціна однієї сторінки ― 30 грн.

Заявки на участь у конференції  подавати до 1 квітня 2024 року за адресою: 18031, м. Черкаси-31, бульвар Т. Шевченка, 81, Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, кафедра української літератури і компаративістики. Контактний телефон – 0975507707, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Оформлення статей має відповідати таким вимогам:

ü  Статті повинні мати обсяг не більше 0,5 друкованого аркуша. Мова, якою написана стаття, – українська.

ü  Комп'ютерний варіант статті повинен задовольняти такі вимоги:

формат аркуша паперу А 4; орієнтація – книжкова; береги – 2 см.; шрифт Times New Roman Cyr; висота шрифту: основний текст – 12, анотації – 11, література – 10; інтервал – одинарний; абзац – 10 мм.

ü  На початку статті обов’язково вказувати УДК.

ü  Ім’я та прізвище автора статті та назва друкуються жирними літерами у такому порядку: ім’я та прізвище розташовуються праворуч, назва статті – через інтервал по центру сторінки.

ü  Текст статті друкується через інтервал після назви.

ü  У тексті статті мають бути такі рубрики (їх назви жирним шрифтом друкуються на початку відповідного абзацу):

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Мета статті

Виклад основного матеріалу

Висновки

ü  Таблиці повинні бути шириною, не більшою 10,6 см. Таблиця та її номер розташовується праворуч (друкується жирним шрифтом), а її заголовок – по центру (жирним шрифтом);

ü  Посилання на джерела в тексті даються у квадратних дужках. Перша цифра вказує номер за переліком посилань, що даються згідно порядку їх появи в тексті. Номер посилання на одне й те саме джерело дублюється. Після коми – друга цифра, яка відповідає номеру сторінки. Літеру «с.» не писати. Лапки закриваються після посилання.

ü  Cписок використаної літератури. Це джерела мовою оригіналу, оформлені відповідно до українського стандарту бібліографічного опису (ДСТУ 8302:2015);

ü  Чітко розмежувати вживання знаків "тире" (–) та "дефіс" (-).

ü  Між ініціалом і прізвищем використовувати нерозривний пробіл (для цього треба одночасно натиснути Shift і клавішу пробілу).

Стаття повинна містити анотації українською та англійською мовами) з прізвищем та ім’ям автора, назвою дослідження, а також ключові слова.

ü  У разі відступу від зазначених вимог рукописи не приймаються до розгляду.

АНКЕТА УЧАСНИКА

Запрошуємо до участі в конференції.

Оргкомітет

12 жовтня 2023 року відійшов у засвіти багаторічний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Віктор Анастасійович БУРБЕЛА. Народився Віктор Анастасійович 30 вересня 1948 р. у с. Зелене на Київщині. У 1972 р. закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. Дослідник історії української літератури XX століття та сучасного літературного процесу, автор монографій «Література реального гуманізму» (К.,1982), «Сучасна українська радянська драматургія» (1985), «Воєнні роки в сучасній українській прозі» (1984), розділів до «Історії української літератури в двох томах» (Т.2, К., 1988) та «Історії української літератури XX століття» (Кн. І, 1993; кн. ІІ, ч.2, 1995). У 1998 – 2015 роках працював ученим секретарем Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України. Літературознавець, критик, випробував свої сили і як поет (автор збірки поезій «Ім’ям Людини», 1992; збірки віршів та поем «Кредо», 1999). Сумлінний, надзвичайно ретельний у своїй роботі, людяний, чесний – таким завжди пам’ятатимуть Віктора Анастасійовича його друзі й колеги. Світла та вічна пам’ять...