УкраїнськаEnglish
1 лютого в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН
«ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СТУСА І СУЧАСНІСТЬ» (З НАГОДИ 80-РІЧЧЯ
НАУКОВИЙ ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ УКРАЇНСЬКОГО
Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України 30
22 листопада 2017 Центр з дослідження літератури
НАУКОВИЙ ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ УКРАЇНСЬКОГО
12 листопада співробітники та аспіранти Інституту
  • Всеукраїнські  Шевченківські читання в НТУ «Дніпровська політехніка»
    Всеукраїнські
        6-7 лютого
  • ПІДСУМКИ ЛІТЕРАТУРНОГО СЕЗОНУ 2017
    ПІДСУМКИ
    1 лютого в
  • Круглий стіл
    Круглий стіл
    «ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ
  • ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СТУСА І СУЧАСНІСТЬ
    ТВОРЧІСТЬ
    НАУКОВИЙ ЦЕНТР
  • ПРОТОТЕКСТ / ТЕКСТ / КОНТЕКСТ  ЯК ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ  СТРАТЕГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ  УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Х – ХVІІІ СТ.
    ПРОТОТЕКСТ /
    Інституту
  • Семінар «…І знову про шістдесятництво: досвід (пере)осмислення»: дискусія триває
    Семінар «…І
      28 листопада
  • Презентація книги архієпископа Ігоря Ісіченка
    Презентація
    Інститут літератури
  • Національна своєрідність української  літератури фентезі
    Національна
    22 листопада 2017
  • «…І ЗНОВУ ПРО ШІСТДЕСЯТНИЦТВО: ДОСВІД (ПЕРЕ)ОСМИСЛЕННЯ»
    «…І ЗНОВУ ПРО
    НАУКОВИЙ ЦЕНТР
  • Дні науки 2017
    Дні науки 2017
    12 листопада
 

Наші видання

kanon.jpg
Friday, 09 February 2018 15:38

ПІДСУМКИ ЛІТЕРАТУРНОГО СЕЗОНУ 2017

1 лютого в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України відбувся науковий семінар «Підсумки літературного сезону 2017», проведення якого ініціювала Національна спілка письменників України та активно підтримав Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. Модератором виступив голова НСПУ Михайло Сидоржевський. На заході було виголошено сім доповідей, присвячених актуальним питанням сучасного літературного процесу.

Роботу семінару розпочав директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, академік Микола Жулинський вступним словом, у якому підкреслив важливість осмислення сучасного літературного процесу, наголосив на дефіциті літературної критики в нашій країні.

Михайло Сидоржевський озвучив власні міркування щодо основних тенденцій 2017 року, а саме: відзначив посилення позицій окремих книжкових ярмарків, видавництв і літературних премій. Окрім цього він звернув увагу на посилення ролі регіональних журналів і на проникнення в літературу теми війни. Також визнав зменшення кількості паперової продукції, пояснюючи це «переходом» літератури та літературної критики до інтернет-простору. Розвиваючи думку М. Жулинського, голова НСПУ заявив, що критики у нас є, а самої критики немає, пояснюючи такий парадокс відсутністю системного підходу та звертаючи увагу на низький рівень культури дискусій на тему сучасного письменства у соціальних мережах.

У своїй доповіді «Український літературний ландшафт: співжиття дерев і кущів» Микола Жулинський наголосив на великому значенні історичної прози, яка покликана дати нашому народу історичне усвідомлення і висвітлити справжні події, що відбувалися на українській землі. Як приклад, дослідник навів книги П. Кралюка «Козацька міфологія України: творці та епігони», О. Гнатюк «Відвага і страх», В. Шовкошитного «Кров свята», М. Лабуньки «Коли ліс був наш батько. Спомини», В. Шкляра «Троща» та багато інших. Завершуючи свій виступ, М. Жулинський метафорично підкреслив, що література – це ліс із високими деревами, між якими ростуть і великі чагарники; тому перед літературною критикою стоїть надскладне завдання – провести селекцію.

Леся Демська-Будзуляк, к. філол. н., с. н. с. відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка висвітлила тему «Тенденції та симптоми сучасної української літератури». Передусім дослідниця зауважила, що незважаючи на появу власної якісної літературної продукції, все ж таки спостерігається домінування перекладної літератури, яке можна пояснити недовірою українського читача до української книги. Окрім цього, як виявилося, твори про Майдан і війну українські читачі купують здебільшого неохоче, що свідчить про кризу гуманітарної політики. Водночас помітний інтерес до цих тем проявляють закордонні читачі, що змушує визнати: «ми більше цікаві іншим, ніж самі собі». Літературу для дітей віком 3-6 років дослідниця оцінила доволі високо, книги, призначені для читачів 6-9 років назвала «читанням для розваги», а ситуацію з підлітковою літературою – критичною.

Костянтин Родик, н. с. відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка у виступі «Прогноз книжкової погоди» осмислив «передбачення "Книжки року"» на 2017 рік, зроблені на основі аналізу статистики цього Всеукраїнського рейтингу. Доповідач одразу зазначив, що більша частина «прогнозу» справдилася, і зауважив: «До певної міри, можна говорити про настання епохи нон-фікшн на українському літературно-книжковому ринку». Також К. Родик наголосив на важливості критики в сучасному світі: «Критика – ось ключове слово для розуміння усіх процесів за вікном. Чи то вікно літературне, а чи політичне. Критика, як фахова аналітика, – універсальний засіб супроти граблів та короткозорості». Водночас він зізнався, що не знає, як підвищити рівень літературних дискусій в Україні, справедливо вбачаючи основну причину їхнього незадовільного стану в низькій оплаті роботи критика.

Дмитро Дроздовський, головний редактор журналу «Всесвіт», докторант відділу світової літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка виступив із доповіддю на тему: «Перекладні видання як чинник літературного процесу: тенденції та виклики 2017 року». Апелюючи до метафори «лісу» М. Жулинського та до оцінки сучасного літературного процесу М. Сидоржевським, він нагадав, що демократія – не результат, до якого ми прийдемо, а передусім процес, у якому ми перебуваємо. Саме тому сучасні дискурсивні практики дуже важливі, а часом – і важливіші за «результат». Однією з виразних тенденцій перекладацького процесу в Україні доповідач назвав перепрочитання і перекладацтво класичних творів. Окрім цього, він згадав важливі літературні переклади минулого року – роман І. Альєнде «Японський коханець» (пер. С. Борщевського), п’єсу М. де Сервантеса «Театр чудес» (пер. Ю. Михайлюк), п’єсу «Розбитий глек» (пер. Ю. Андруховича) та ін. Крім цього, Д. Дроздовський заявив, що поділяє думку К. Родика про потужне представлення нон-фікшн в сучасній літературі. «Для мене немає ні оптимізму, ні песимізму. Треба констатувати, вивчати, аналізувати ці тенденції», – резюмував доповідач, стверджуючи, що 2017 рік у царині перекладацтва був дуже успішним.

Роботу наукового семінару продовжила доповідь Ніни Герасименко, к. філол. н., с. н. с. відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка – «Література АТО: теми, проблеми жанру». Передусім дослідниця відзначила, що книжки про Революцію Гідності та російсько-українську війну на Донбасі стали «новим трендом» у сучасній українській літературі, та виокремила за хронологічним принципом етапи їхньої появи: поезія і документальна публіцистика, журналістські розслідування, велика проза, література для дітей. Також доповідачка зазначила, що окрім спільної теми ці твори об’єднує тяжіння авторів до документалістики та літератури факту. Наприкінці свого виступу Н. Герасименко наголосила, що така література є безцінним скарбом для патріотичного виховання молоді.

Тарас Головань, к. філол. н., н. с. відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка виголосив доповідь «Духовна автобіографія Томаса Мертона: перекладати не можна зволікати». На думку науковця, поява «Семиярусної гори» Т. Мертона в українському перекладі назрівала дуже давно. Цінність даного перекладу в тому, що він виявляє потужну західну традицію написання духовних автобіографій. Також дослідник зазначив, що «Семиярусна гора» – класика духовної автобіографії, яка й до сьогодні лишається бестселером в американському суспільстві. До того ж «Семиярусна гора» – якісний зразок літератури нон-фікшн. За словами доповідача, її можна порівняти з книгою П. Сороки «Знак серця: Денники», оскільки обидва твори репрезентують високий рівень інтертекстуального письма.

Наприкінці наукового семінару виступив студент Інституту журналістики КНУ ім. Т. Г. Шевченка Сергій Савін, який зосередив увагу на темі «Поетичний дебют 2017-го року». Доповідач згадав про появу збірок О. Мимрука «Цукровик», С. Шкараби «Проміння всередині флейти», Я. Корнєва «Дещо з насіння», І. Кулянди «Пливи, кораблику, пливи». Також він звернув увагу на антологію сучасної української поезії «Галерея чуття. Частина ІІ». Підсумовуючи свій виступ, С. Савін заявив, що не згоден з рішенням «ЛітАкценту», внаслідок якого номінація «Поезія» залишилася без переможців.

Після виголошення доповідей розпочалося їхнє жваве обговорення. Павло Михед, д. філол. н., проф., завідувач сектору слов’янських літератур Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка висловив думку, що жанр репортажу на сьогодні користується такою популярністю, бо люди вже не довіряють художньому слову, яке поступово знецінюється. Перекладач Всеволод Ткаченко доповнив перелік перекладених видань, що вийшли у 2017 році. Надія Гаврилюк, к. філол. н., н. с. Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, зауважила, що філологічна поезія – це не робленість і штучність, а передусім – мистецтво й ремесло, і закликала бути закоріненими у «своє». Доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка Богдан Пастух спробував «заспокоїти» усіх, хто відчуває тривогу за українську літературу, думаючи, що вона зараз перебуває у стані стагнації. Окрім цього він підтримав рішення «ЛітАкценту», оскільки вважає, що «жоден з авторів не показав нового естетичного рішення». Із цим твердженням не погодилася аспірантка Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Катерина Девдера, яка переконана, що результат  рейтингу «ЛітАкцент року – 2017» свідчить не так про стан поезії, як про стан критики, якої дуже бракує. Професор кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського університету ім. Т. Г. Шевченка Михайло Наєнко наголосив, що зараз немає якісних дискусій, бо людям бракує знань: тому вони зазвичай і переходять з критики творів на критику особистостей. «Літературна критика потребує професійності», – підсумував професор. Віктор Мельник, заступник голови НСПУ нагадав про відносність присудження будь-якої відзнаки, мотивуючи це тим, що в залежності від складу журі змінюється й склад переможців. Олександр Гордон, заступник голови НСПУ, розвиваючи цю тему, наголосив, що навчити когось бути добрим письменником неможливо, бо потрібні певні літературні задатки, а навчити бути добрим критиком – можна. Лукаш Скупейко, д. філол. н. зазначив, що у відсутності критики «винна й сама критика» і нагадав, що в журналі «Слово і Час», головним редактором якого він є, для неї відведена окрема рубрика. Погоджуючись із раніше висловленими думками, що головним «конкурентом» літературної критики сьогодні є Інтернет, він підкреслив, що критика, опублікована в соціальних мережах, ні до чого не зобов’язує автора, тому що можна легко і назавжди видалити свій текст. Водночас критична стаття, надрукована у періодичному виданні, вимагає від автора більшої відповідальності. Наприкінці виступу Л. Скупейко закликав присутніх: «Давайте почнемо з себе».

Підсумовуючи роботу наукового семінару, Микола Жулинський подякував Михайлові Сидоржевському та НСПУ за ініціативу проведення такого заходу, а також усім доповідачам і гостям. Зі свого боку Михайло Сидоржевський пообіцяв й надалі ініціювати подібні семінари, аби вони стали доброю щорічною традицією.

 

Кадидат філологічних наук,

молодший науковий співробітник Інституту літератури

Тетяна Михайлова

 

 

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

АНОНСИ

НОВИНИ

Jan

18

Круглий стіл "ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СТУСА І СУЧАСНІСТЬ"

«ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СТУСА І СУЧАСНІСТЬ» (З...

Jan

10

ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СТУСА І СУЧАСНІСТЬ

НАУКОВИЙ ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ УКРАЇНСЬКОГО...